28 червня Україна відзначає державне свято — День Конституції України. Конституція 1996 року стала важливим етапом в українському державотворенні та законотворчості, у розвитку українського суспільства. Саме Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю.

У різні періоди існування українського народу були спроби отримати юридичне оформлення держави. Ще в період Київської Русі на віче укладалися договори між князем і народом, князем і його дружиною, що відображено в різних редакціях «Руської правди». У новий час особливу роль у формуванні конституційних ідей в Україні відіграла Конституція, створена Пилипом Орликом, ставши в Європі першим подібним документом.

Проте вперше це вдалося належним чином зробити після тривалої, напруженої роботи над Основним Законом держави 28 червня 1996 року.

Напередодні державного свята в читальному залі Марганецької центральної міської бібліотеки оформлена інформаційно–тематична виставка «Оберіг нашої державності». Вона присвячена Дню Конституції України та знайомить з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, дає можливість простежити шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України, розповідає про Конституційний процес та конституційне право в незалежній Україні. 

Конституція України – це не лише Закон законів, це – серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя, як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборності України.

Наша країна стала однією із перших в історії країн світу, де взагалі було прийнято конституційний документ. Звісно, мова про «Конституцію» Пилипа Орлика, прийняту 5 квітня 1710 року. Повна назва цього документа – «Договори і постанови прав і свобод військових між Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорізьким із повною згодою з обох сторін». Цю «Конституцію» Орлик проголосив того ж дня, коли отримав посаду гетьмана України.

Українські історики люблять наголошувати, що «Конституція» Орлика за своїми положеннями виявилась прогресивнішою навіть за «Декларацію прав людини і громадянина», прийняту в Франції 1789 року під час Великої Французької революції. Просто, мовляв, прогресивні норми першої української Конституції не вдалось втілити лише тому, що наша країна так і не змогла повернути собі незалежність й державність, попри всі зусилля Орлика.

Орлик втілював в собі модель ідеального українського політика – людина із кришталевою біографією та блискучою освітою. За збігом історичних обставин він отримав владу та задекларував у своїй «Конституції» модель «суспільного договору», що могла дати країні нову епоху в історії. 

У це важко повірити, але вже тоді, більш як 300 років тому, Орлик передбачив створення парламенту. Правда, він мав називатись не Верховною, а Генеральною Радою. І повинен був складатися з генеральної старшини, полковників, генеральних радників — представників козацьких полків, полкової старшини, сотників та представників Запорозької Січі. Передбачалося, що Генеральна Рада збиратиметься тричі на рік: у січні — на Різдво Христове, у квітні — на Великдень та у жовтні — на Покрову. Для реалізації цих прав і вольностей залишалося одне — позбутись царської «опіки» і стати повноправним гетьманом України…

Доля і щастя народу та кожної людини залежить від того, якою буде Конституція, бо всі інші закони, розпорядження не повинні суперечити Конституції. Основному Закону України - Конституції - повинні підкорятися всі, сумлінно виконувати все, що вимагає Закон.

Підготували:

 І.І. Мащенко, бібліотекар ЦМБ, О.В.Забенько, пр. бібліограф ЦБС.