МАРГАНЕЦЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА

До Дня української державності та Дня українських миротворців

Biblioteka — Wed, 15 Jul 2026 06:55:19 GMT

Щорічно, починаючи з 2021 року, українці відзначають 15 липня в Україні День Української Державності - разом із Днем Хрещення Русі-України та вшануванням князя Володимира Великого. Саме за його правління у 988 році християнство стало основою культурного і цивілізаційного вибору Русі ,як державної релігії стало для України цивілізаційним вибором. Це дало поштовх освіті, писемності та формуванню державної ідентичності. Русь підтримувала політичні, економічні та культурні зв’язки з більшістю європейських держав того часу.

Саме з Київської Русі походить наш герб, грошова одиниця і столиця. Цю традицію продовжували Галицько-Волинське князівство, козацька держава, УНР, ЗУНР, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна. День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.
Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного існування нації.

Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання держави. Україна нині як ніколи потребує сильної та ефективної держави, безперебійної та злагодженої роботи її інститутів. При цьому ми не маємо права та ніколи не відступимо від принципів демократичної і правової держави. Реальна історія доводить, що Україна самобутня держава з глибоким історичним корінням.

Також в цей день в Україні вшановують День українських миротворців - свято, присвячене військовим, які брали участь у міжнародних місіях із підтримки миру. Його заснували у 2013 році, щоб відзначити мужність, професіоналізм і вірність присязі військовослужбовців, які служили під прапорами ООН, ОБСЄ, НАТО та інших організацій.

Дату обрали невипадково - саме 15 липня 1992 року українські військові вперше взяли участь у миротворчій місії в Боснії. Відтоді почалася багаторічна історія участі України в глобальних операціях із врегулювання конфліктів. 15 липня 1992 рік. Два літаки ВПС України з передовою групою 240-го батальйону на борту з дніпропетровського аеродрому піднімаються в небо. За кілька годин приземляються на одному з аеродромів Боснії. Понад 40 українських військовослужбовців, які прибули на Балкани, де палає війна, відразу опиняються в епіцентрі бойових дій: місто й аеродром обстрілюють не лише снайпери, а й артилерія. Так починалася миротворча місія молодої Української держави, що тільки-но постала на політичній мапі світу. Відтоді понад 40 тисяч українських вояків побували в «гарячих точках» нашої планети, беручи участь у майже 30 міжнародних операціях. 55 миротворців загинуло.

Косово, Боснія і Герцеговина, Ангола, Македонія, Таджикистан, Афганістан, Хорватія, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Придністров’я, Ірак, Ліван, Ефіопія — ось далеко не повний перелік країн, де майорів Український прапор. На українські контингенти, які вирушали за сотні, а то й тисячі кілометрів від рідної землі, покладалися різні завдання.

Однією з найбільш масштабних миротворчих операцій, у якій брала участь Україна, була іракська. Її учасниками стали близько тисячі військовослужбовців. Втрати вражають: 18 загиблих і понад 40 поранених. Натомість за час своєї місії хлопці посприяли будівництву 14 шкіл, ремонту 7 дитсадків, 4 автошляхів і 3 ліній електропередач. Було відновлено також чотири об’єкти водопостачання, медичну допомогу наших армійських медиків отримали майже 50 тисяч місцевих жителів.

у Ліберії майже упродовж 14 років українські вертолітники супроводжували наземні колони, здійснювали транспортні й пасажирські перевезення, проводили повітряне патрулювання кордонів, медичну евакуацію та пошуково-рятувальні операції, а також доставляли до найвіддаленіших і практично недоступних для наземного транспорту місць гуманітарні вантажі, насамперед ліки, продовольство тощо. Загалом за весь час Місії ООН у цій країні у складі 56-го вертолітного загону, місцем дислокації якого була на той час Галичина, завдання виконували понад п’ять тисяч українських авіаторів, провівши в небі цієї далекої країни понад 60 тисяч годин і перевізши майже 250 тисяч пасажирів та більш як 6,5 тисяч тонн різноманітних вантажів. На рідну землю наші вертолітники повернулися лише 2018 року — на третьому році російської агресії. За 14 років свого перебування в Ліберії відбулися 23 ротації українського контингенту. Умови виконання цих завдань теж були не з легких, позаяк повітряний простір України, до якого вони звикли, відрізняється від ліберійського. Але будь-яких надзвичайних ситуацій вдалося уникнути. Вертолітники, повернувшись із цієї країни, не так ремствували на труднощі та проблеми, пов’язані з тамтешнім перебуванням, а акцентували увагу на іншому — в набутті безцінного досвіду пілотування в надскладних умовах. У Конго й Афганістані, які буквально кишіли мінами, українські сапери знешкодили десятки тисяч вибухонебезпечних предметів, щоденно ризикуючи власними життями. Коли влітку 1992 року на Балкани вирушала перша українська миротворча місія, ніхто не сподівався, що через багато років кровопролиття прийде і на українську землю.

За понад три десятиліття близько 45 тисяч українських військових долучилися до 27 миротворчих місій у різних куточках світу. До початку повномасштабної війни в Україні 55 із них загинули під час виконання завдань за межами держави.

З початком російського вторгнення у 2022 році всі миротворчі контингенти було відкликано за рішенням Президента. Проте країна не забуває про внесок своїх захисників у справу збереження миру в усьому світі.

За час своєї роботи миротворцям вдалося провести масу успішних операцій. І навіть одне врятоване життя виправдовує всі їхні зусилля, а адже цих життів насправді було сотні і сотні тисяч.

З нагоди Дня Української Державності та Дня українських миротворців в КЗ «Публічна бібліотека » для користувачів бібліотеки діє національно-патріотична книжкова виставка «Свята моя земля - велична Україна». Виставка розкриває відвідувачам про багатовікову історію події, які лягли в історію творення та становлення української державності, висвітлює діяльність її видатних творців.

Відвідувачі виставки можуть ознайомитися з літературою про Україну, її народ та його героїчний шлях до здобуття самостійності, ключові події нашої історії, легендарних особистостей та видатних українців нашого минулого, які стали гордістю України.

Запрошуємо користувачів та відвідувачів бібліотеки до перегляду виставки.

До Дня Конституції України

Biblioteka — Mon, 29 Jun 2026 10:15:05 GMT

Щороку 28 червня Україна відзначає одне з найважливіших державних свят — День Конституції України. Це єдине свято, що зазначено в Основному Законі нашої держави. В цей день українці відзначають створення Конституції, а також визначення базових прав та обов’язків громадян нашої країни, структуру влади та правову систему України.

Конституція України була ухвалена 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України другого скликання. Прийняттю передував тривалий і складний процес. Протягом доби з 27 на 28 червня 1996 року депутати працювали без перерви — саме тоді народжувався Основний Закон незалежної України. О 9:18 ранку за нього проголосували 315 народних депутатів — необхідна конституційна більшість.

Це була перша Конституція незалежної України — правовий акт, що закріпив суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність державного кордону, поділ влади, а також фундаментальні права і свободи людини. Такий підхід дозволив Україні заявити про себе на весь світ, як самостійній та незалежній державі.

День Конституції України і дата 28 червня – це свято, яке неможливо переоцінити, це переломний момент, коли Україна здобула репутацію на міжнародній арені та чітко визначила свій власний тип державності, який діє по сьогоднішній день. Створення Конституції відгукнулося в серці кожного українця, адже наш народ пройшов довгий шлях до визнання України окремою, суверенною та сильною державою світу.

У 2019 році було закріплено стратегічний курс України на членство в Європейському Союзі та НАТО — це стало частиною Основного Закону. Також в умовах повномасштабної агресії з боку Росії Конституція залишається гарантом єдності, свободи і законності, а її дотримання — життєво необхідною умовою існування держави.

Щиро вітаємо вас із Днем Конституції України — святом, яке уособлює правову основу нашої держави, нашої свободи, відповідальності та надії. Нехай Основний Закон України буде не лише гарантом ваших прав, а й дороговказом до гідного, чесного, вільного життя.

Бажаємо всім нам миру, незламної віри в Україну, розвитку й процвітання на рідній землі. Нехай кожен день наближає нас до перемоги, справедливості та миру.

День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Biblioteka — Mon, 22 Jun 2026 07:10:43 GMT

Кожен рік, країна вшановує пам'ять про тих, хто відстояв свободу та переміг нацизм у Другій світовій війні. Цей день став символом героїзму та мужності українського народу, який підкорився тоталітарному режиму та постраждав від його розправи. Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Безповоротні втрати України в цій війні - 8-10 млн. осіб, які загинули під час бойових дій, через окупаційний терор та голод в тилу, примусовий вивіз. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тисяч сіл.

У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.

Сьогодні, коли Україна знову потерпає від кривавої військової агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Таким є Український вимір Перемоги. Крім цих загальновідомих подій, сьогодні українці майже кожен день шанують пам'ять мільйонів людей, які не тільки загинули в Другій світовій війні, а й зараз втрачають своє життя внаслідок штучно створеного конфлікту.

Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, боронять наші кордони, нашу свободу. Ворог знову нищить наші міста й села, а українці знову – захищають свою землю. І ми вшановуємо всіх, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє – як у минулому, так і тепер. Тож 22 червня – це не лише про історію. Це про нас. Про нашу пам’ять, силу і незламність.

Вічна пам’ять загиблим… Честь і слава живим героям!

Дякуємо від щирого серця!

Biblioteka — Wed, 10 Jun 2026 10:27:07 GMT

Минув рік, як біля головного входу до Центральної міської бібліотеки за допомогою начальника відділу молоді, культури та спорту Оксаною Бондаренко було демонтоване аварійне дерево, яке деформувало фундамент та спричиняло утворення тріщин у стінах бібліотеки.

Щоб зробити прилеглу територію більш затишною працівники бібліотеки оголосили екологічну волонтерську акцію по висадкі зеленого насадження на місті старого дерева . Зелене насадження очищує повітря, роблячи прогулянки навколо бібліотеки корисними та приємними. З ранньої весни небайдужі волонтери несли нам квіти, саджанці, вербу, газонну траву. Особливо хочеться подякувати нашій читачки – в. обов’язки директора Марганецького краєзнавчого музею Дар’ї Чернокнижній, яка зі свого саду принесла нам немаленькі деревця гібіскуса та різних квітів.

Працівники бібліотеки разом з активними помічниками бібліотеки висадили молоді саджанці, кожному деревцю підібрали затишне місце від фундаменту, аби в майбутньому вони стали повноцінним тінистим місцем для відпочинку.

Важність цього заходу полягає в тому, що ця справа об’єднала людей до доброї справи. Ми впевнені, що дуже скоро ці деревця перетворяться на зелений сквер, де можна буде сховатися від жари .

Виставка - інсталяція до Міжнародної Акції «Голоси дітей»

Biblioteka — Thu, 04 Jun 2026 11:36:05 GMT

За рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 19 серпня 1982 року щороку 4 червня у світі відзначається Міжнародний день безневинних дітей - жертв агресії.

Внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації багато дітей в Україні постраждали. За офіційною інформацією сотні дітей загинули та багато отримали поранення різного ступеня тяжкості. Починаючи з 2014 року, через військову агресію українські сім'ї та діти перебувають у постійній небезпеці, отримують травми, поранення і втрачають життя. Станом на 03 червня 2026 року, внаслідок повномаштабної збройної агресії російської федерації в Україні загинуло 707 дітей, поранено 2548 .

Центральна міська бібліотека та бібліотека – філія для дітей разом з начальником відділу молоді, культури та спорту Оксаною Бондаренко теж приєдналася до Міжнародної Акції «Голоси дітей». Ця інсталяція – голос дітей, чиї життя зупинила російська агресія. Кожна пара взуття тут – не просто експонат. Це символ маленьких ніг, які ніколи не підуть до школи, не вибіжать у двір і не станцюють на випускному. За кожним дитячим черевиком чи сандаликом стоїть вкрадене дитинство, розбиті мрії та невимовний біль батьків. Порожнеча всередині цього взуття кричить про тисячі обірваних майбутніх поколінь. Біля кожної пари сандаликів горить свічка – це наша пам’ять, молитва та обіцянка пам’ятати кожного з них. Це символ нашої пам’яті, що горить у темряві війни. Білі ангелята – це душі дітей, які злетіли в небо занадто рано у кого російські ракети та кулі відібрали дитинство.

До Акції приєдналися наші маленькі читачі, які разом з батьками та дорослими вшанували пам'ять нездійсненим мріям та вкраденому майбутньому.

Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Ми ніколи не пробачимо окупанту злочини по відношенню до малечі!

Ми пам'ятаємо кожне втрачене життя і прагнемо миру заради майбутньогго наших дітей!

До Всесвітнього дня вишиванки

Biblioteka — Thu, 21 May 2026 08:35:07 GMT

21 травня - Всесвітній день вишиванки. Свято вишиванки припадає на третій четвер травня. Українці з усіх куточків України в цей день одягають вишиванки, демонструють таким чином єдність народу та духовну свідомість.

У 2026 році улюбленому святу – Всесвітньому Дню Вишиванки виповнюється 20 років! Це свято української культури, яке символізує багатство східнослов’янської традиційної вишивки. Ідея святкування виникла в 2006 році серед студентів і викладачів Чернівецького національного університету.

У травні, коли природа просинається від довгого зимового сну, розцвітають маки на святковому вбранні українців. Вишиванка не просто красиве вбрання, це – уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена любов’ю до всього світу.

Свято вишиванки - це неймовірний день для українського народу. Цього дня тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи рясно вишиті сорочки.

Це свято є й символом зв’язку поколінь, бо традиція створення вишитих сорочок передавалася українцями від покоління до покоління. Віддати шану своєму корінню, культурі та історії – ось до чого прагне кожен в цей день.

День вишиванки є нагадуванням й про те, що варто не лише пам’ятати культуру, а й розповсюджувати її як всередині нашої держави, так і закордоном.

Вишиванка є не лише естетичним елементом гардеробу, вона є кодом нації.

Вишиванка — не просто одяг, а важлива частина національної ідентичності. Вона має глибоке коріння, яке сягає дохристиянських часів. Ще в давнину люди помітили, що шиття не тільки необхідне для створення одягу, але й може бути засобом вираження краси та духовного світу. Саме тому українці почали вишивати на своїх сорочках орнаменти, які мали не лише естетичне, а й оберігальне значення.

Традиційно вишиванки виготовляли з саморобного полотна, яке ткали вручну на верстаті. Кожен стібок, кожна деталь вишивки мали глибокий символічний зміст, пов’язаний з природними явищами, родинними зв’язками та культурними уявленнями.

Свято вишиванки сьогодні стало не тільки національним, але й міжнародним явищем. У цей день українці з різних куточків світу одягають вишиванки, демонструючи свою гордість за спадщину та традиції. Вишиванка — це не просто одяг, це спосіб підтримати зв’язок із минулим, зберегти культуру і передати її наступним поколінням. Цей елемент національного одягу з давніх-давен славився своїм особливим змістом. Кожна техніка створення візерунку, кожний орнамент, стібок та колір мають сакральне значення для нашого народу.

До свята у центральній міській бібліотеці була підготовлена і оформлена тематична виставка " Магія і чарівність української вишивки", яка розповідає про красу та технологію вишивання .

Цей день є водночас зворушливим та щирим, адже він є не релігійним і не державним святом, а чисто народною ініціативою. Українці прагнуть віддати шану такій важливій частині культури як вишиванка.

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

Biblioteka — Tue, 12 May 2026 12:30:35 GMT

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

На світанку 18 травня 1944 року розпочалася депортація кримськотатарського народу з Криму. Радянська влада звинуватила весь народ у зраді та співпраці з нацистами і наказала виселити його з Кримського півострова. Майже за три доби з Криму вивезли близько 200 тисяч людей. В Україні та деяких інших країнах світу ці дії радянського режиму визнані геноцидом кримськотатарського народу.

Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.

Формальною причиною депортації було звинувачення кримських татар у колабораціонізмі та нібито масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни — цілий народ визнали «зрадниками Батьківщини». Серед іншого, радянський режим закидав татарам боротьбу з радянськими партизанами в період окупації Криму, сприяння вивезенню людей у Німеччину, співпрацю з нацистськими військами.

Більшість вивезених потрапили до Узбекистану та в сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях із жорстким комендантським режимом, які, швидше, нагадували трудові табори. Діти переселенців могли здобувати освіту російською або узбецькою мовами, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою, а з Великої радянської енциклопедії видалили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вказувати у паспорті. Заборона на повернення кримським татарам до Криму діяла аж до 1989 року.

Щонайменше 20% населення Криму складали кримські татари до початку депортації. За оцінками західних істориків, у 1940 році Кримська АРСР нараховувала близько 1,12 млн мешканців, з них щонайменше 218 тис. (19,4%) були кримськими татарами.

20−30 кг речей і продуктів на сім'ю вдавалося в середньому взяти з собою кримським татарам, яких депортували. Інше їхнє майно було конфісковане державою або дісталося мародерам.

Близько 190 тис. кримських татар було депортовано лише за перші три дні етнічної чистки. За тисячі кілометрів людей вивозили у закритих переповнених вагонах для худоби.

«Подорож» тривала до кількох тижнів, у дорозі людям бракувало повітря, води та їжі. Незначну кількість кримських татар, які ще залишилися в Криму, виселили під час подальших депортацій вірменів, болгар і греків 27−28 червня 1944 року. Тих, хто намагався повернутися з місць спецпоселень, повторно виганяли за межі півострова до кінця 60-х років.

Від 20% до 46% депортованих, за різними оцінками, померли або під час переселення, або у перші кілька років життя на засланні, до 1947 року. До цього часу загальна кількість депортованих кримських татар досягла 238 тис. В абсолютних цифрах це означає, що у так званих «спецпоселеннях» загинуло, за різними оцінками, від 40 тис. до 110 тис. людей, переселених з Криму. Навіть за офіційними даними, близько 8 тис. людей загинули лише за час тривалого перевезення в закритих вагонах. Надалі ж депортовані гинули від надважких умов життя, голоду і хвороб. Багатьом «спецпереселенцям» доводилося працювати по 11−12 годин на добу без вихідних, отримуючи до 200—400 грамів хліба на день. Залишившись майже без майна, депортовані були вимушені виживати в найгірших побутових умовах — подекуди навіть у землянках.

82,5% депортованих кримських татар виселили до Узбецької РСР. Ще близько 10,5% татар виселили на Урал і в Костромську область Росії, 4,7% - в Марійську АРСР, 2,3% - в Казахську РСР і Таджицьку РСР. 5 тисяч кримських татар відправили на примусові роботи у Московському вугільному тресті, 6 тис. — в табори фронтового резерву, ще близько 6 тис. — в табори ГУЛАГу.

З метою вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у центральній міській бібліотеці оформлена книжкова виставка « Депортація кримськотатарського народу ».

До 20 років таборів і примусових робіт загрожувало кримським татарам за спробу втечі - відповідно до указу президія Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1948 року. Цей документ також встановлював довічний термін виселення. Його було скасовано лише після смерті Сталіна, в липні 1954 року.

Лише через 12 років після депортації кримські татари були звільнені зі спецпоселень, однак без права повернення на батьківщину і без повернення конфіскованого майна (відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року).

У 1974 році заборону на повернення кримських татар до Криму було офіційно знято, але де-факто чиновники забороняли їм переселятися назад на півострів аж до 1989 року.

14 травня в Україні відзначається День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Biblioteka — Tue, 12 May 2026 11:53:00 GMT

14 травня в Україні відзначається День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Ця дата вшановує подвиг людей, які ризикуючи власним життям, життям своїх родин, рятували євреїв від нацистського геноциду (Голокосту), проявивши найвищу мужність, людяність та милосердя . Ці люди не шукали слави чи нагород - їхнім вибором було людське життя, гідність і співчуття.

Цю пам’ятну дату встановлено у 2021 році постановою Верховної Ради України. Вона обрана невипадково — саме цього дня у 1948 році була проголошена незалежність Держави Ізраїль.

Цей символічний зв’язок — визнання внеску українців у збереження єврейського народу в роки Голокосту. Понад 2 600 українців удостоєні почесного звання Праведників народів світу. Це четвертий показник у світі — поряд із Польщею, Нідерландами та Францією.

На Дніпропетровщині 70 мешканців регіону врятували щонайменше 118 євреїв у 14 населених пунктах. Їхні імена увічнені у назвах вулиць, на пам’ятних дошках і в музейних експозиціях.

«Це день, коли ми згадуємо людей, які не мали зброї — але мали совість. Їхня відвага стала прикладом людяності в найтемніші часи. І сьогодні, коли Україна знову бореться зі злом, ми пам’ятаємо: навіть одна людина здатна змінити хід історіЇ».

Більше ніж 2 700 українців мають почесне звання «Праведник народів світу» від Яд Вашем - ізраїльського меморіального центру. Та насправді рятівників євреїв серед українців було значно більше.

Ризики отримати найжорстокіше покарання при переховуванні євреїв на теренах України були дуже високими. Наших співвітчизників за цей вчинок могло чекати знищення цілої родини, тоді як в Західній Європі рятівникові загрожували ув’язнення чи штраф. Україна посідає четверте місце серед понад 50 держав за кількістю Праведників народів світу.

Подвиг тих, хто зберіг людяність у жорстокий час, є свідченням величі духу й моральним орієнтиром для сучасних поколінь.

14 травня Україна відзначає День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Пам'ятну дату було встановлено постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

У 1939–1944 роках, під час нацистської окупації території України, відбулося масове знищення євреїв, що входить у трагедію Голокосту.

На окупованій території України допомога євреям була набагато небезпечнішою, аніж в країнах Західної Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Гітлерівці карали не тільки ту людину, яка допомагала, але й усю її родину.

Попри всі можливі наслідки, в надзвичайно складних умовах тисячі українців рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування. Пізніше увесь світ дізнається про героїчні вчинки Праведників народів світу.

Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов: особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство; допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою; особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини; порятунок мав бути усвідомленою дією.

Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам'ятне громадянство.

Україна займає четверте місце в світі (після Польщі, Нідерландів та Франції) за кількістю Праведників народів світу (понад 2,6 тисяч осіб).

31 січня 2022 року Посольство Держави Ізраїль в Україні разом із Національний музей історії України у Другій світовій війні провели церемонію вшанування п’ятьох родин з Києва, Тернополя, Тернопільської, Рівненської, Дніпропетровської та Вінницької областей, визнаних Праведниками народів світу за те, що вони хоробро рятували життя євреїв під час Голокосту.

Герої та героїні в іменах:

Марія Бабич - Праведниця народів світу, одна з перших українок, якій надали це звання;

Олександра Шулежко - під час окупації Черкас організувала сиротинець. Зі 102 вихованців 25 були євреями;

Анастасія Сушко зі Львівщини, мати трьох дітей, переховувала єврейського хлопчика;

Українська греко-католицька церква масово рятувала євреїв Галичини. За ініціативи очільника церкви Мирополита Андрея Шептицького врятували понад 200 євреїв;

Олена Вітер (сестра Йосифа), настоятелька греко-католицького монастиря. У львівському сиротинці, що був під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей;

Олександр Слободяник із Вінничини. Підлітком урятував єврейську родину. У квітні 2022 року завдяки допомозі єврейської громади врятувався від російської окупації на Херсонщині.

Марія Мізіна з Нікопольщини , яка рятувала єврейську родину. Марія Пантеліївна має почесне звання «Праведник народів світу» від Яд Вашем - ізраїльського меморіального центру.

Центральна міська бібліотека підготувала книжкову виставку « Життя заради життя: ті , хто повертають віру в людину». На виставці представлена література , яка розповідає саме про цих людей .

Рятівники. У кожного — своя історія: хтось переховував людей упродовж усієї окупації, хтось — одну-єдину ніч. Хтось допомагав з документами, хтось запропонував лише склянку води. Але ціна була однакова для всіх — смерть. Власна і рідних. Вони знали про це. І все одно допомагали.

Їхній вибір — приклад людської гідності і морального вибору в найтемніші часи. Вчинок, який ми не маємо права забути.

До Дня пам'яті та примирення

Biblioteka — Fri, 08 May 2026 07:06:55 GMT

8 травня, Україна відзначає День пам'яті та примирення – вшановує пам'ять мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни, тих хто загинув на фронтах, в окопах, під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік, була одним із найкривавіших та найбільших збройних конфліктів в історії людства. Участь у ній брали понад 60 держав. Бойовими діями були охоплені Європа та Східна Азія, Африка й Близький Схід, Атлантика і Тихий океан. Загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Україна була одним з основних полів битв Другої світової війни, і простором, де тоталітарні режими – нацистський і радянський – вчиняли масові злочини.

Ми вшановуємо всіх, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв, беремо до уваги всі аспекти війни, акцентуємо на її людському вимірі та завданих стражданнях.

До Дня пам’яті та примирення у центральній міській бібліотеці була оформлена книжкова виставка-пам’ять

« Війни страшна тінь тривожить пам’ять поколінь». Це час зупинитися, погортати сторінки минулого та згадати тих, хто виборов право на життя для наступних поколінь. На виставці представлені книги , які не просто констатують факти, а розповідають про людські долі, незламну віру та силу правди. Книги-свідки: видання, що зберігають правдиві розповіді про те, як світ вистояв у найтемніші часи, про героїзм українського народу.

В умовах повномасштабного вторгнення цей день – як нагадування про те, що немає більшої цінності, ніж життя під мирним небом, на рідній землі.

За це зараз бореться вся Україна. Слава Україні і вічна пам'ять полеглим у тій війні!

Засідання розмовного клубу " Говоримо українською"

Biblioteka — Thu, 30 Apr 2026 08:16:27 GMT

29 квітня у Центральній міській бібліотеці відбулося чергове засідання розмовного клубу «Говоримо українською». Тема засідання – «Весняні клопоти. Дім. Сад. Город.» . Засідання розпочала в. о. директора Олена Рак, яка привітала присутніх і побажала продуктивної роботи, надала слово спікерам заняття.

Розібратися у тонкощах цих справ присутнім допомогли Михайлик Таміла Миколаївна – директор та вчитель з української мови та літератури та Швець Лариса Петрівна – заступник директора з НВР, вчитель з української мови та літератури. Обговорення почали з традиційного визначення, що таке весна для кожного, який садовий інвентар потрібно підготувати для роботі на городі, розібрали, що саме треба готувати весною перед початком садової пори. Балакали про розсаду, побілку дерев, пересадку квітів та кущів та про прополку . Вчителі підготували дуже змістовну презентацію на задану тему. Провели квести та надали багато корисних порад, розгадували загадки на задану тему. Кожен присутній мав змогу поділитися своїм власним прикладом роботи на городі та саду.

Приділили увагу розмовної мови про садівництво та городництво: що таке садовий інвентар ( лопата, часто кажуть заступ, граблі з наголосом на перший склад, тяпка – сапа або сапка, ведро – відро). Посадка рослин та дерев , прополка та догляд – бур’яни, шкідники, підгортання. Надавали приклади, як правильно вживати слова у реченнях (я йду сапати бур’яни на городі).

Теорія про садівництво перейшла до практики. Другу частину занять провела в. о. директора краєзнавчого музею Дар’я Чорнокнижна, яка показала презентацію своїх власних рослин та надала майстер клас по розмножуванню, пересадці, та черенкуванню кімнатних та вуличних рослин.

Для цього вона принесла з дому землю, горщики, перчатки та самі рослини. Вона надала змогу та допомогла кожному присутньому обрати для себе рослину , посадити її у горщик і забрати її додому на згадку про продуктивну зустріч.

Присутні були у захваті вони дякували Дар’ю про змістовну доповідь та приємні подарунки. Зустріч пройшла у теплій , дружній атмосфері у колі однодумців.