МАРГАНЕЦЬКА ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА

До Всесвітнього дня вишиванки

Biblioteka — Thu, 21 May 2026 08:35:07 GMT

21 травня - Всесвітній день вишиванки. Свято вишиванки припадає на третій четвер травня. Українці з усіх куточків України в цей день одягають вишиванки, демонструють таким чином єдність народу та духовну свідомість.

У 2026 році улюбленому святу – Всесвітньому Дню Вишиванки виповнюється 20 років! Це свято української культури, яке символізує багатство східнослов’янської традиційної вишивки. Ідея святкування виникла в 2006 році серед студентів і викладачів Чернівецького національного університету.

У травні, коли природа просинається від довгого зимового сну, розцвітають маки на святковому вбранні українців. Вишиванка не просто красиве вбрання, це – уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена любов’ю до всього світу.

Свято вишиванки - це неймовірний день для українського народу. Цього дня тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи рясно вишиті сорочки.

Це свято є й символом зв’язку поколінь, бо традиція створення вишитих сорочок передавалася українцями від покоління до покоління. Віддати шану своєму корінню, культурі та історії – ось до чого прагне кожен в цей день.

День вишиванки є нагадуванням й про те, що варто не лише пам’ятати культуру, а й розповсюджувати її як всередині нашої держави, так і закордоном.

Вишиванка є не лише естетичним елементом гардеробу, вона є кодом нації.

Вишиванка — не просто одяг, а важлива частина національної ідентичності. Вона має глибоке коріння, яке сягає дохристиянських часів. Ще в давнину люди помітили, що шиття не тільки необхідне для створення одягу, але й може бути засобом вираження краси та духовного світу. Саме тому українці почали вишивати на своїх сорочках орнаменти, які мали не лише естетичне, а й оберігальне значення.

Традиційно вишиванки виготовляли з саморобного полотна, яке ткали вручну на верстаті. Кожен стібок, кожна деталь вишивки мали глибокий символічний зміст, пов’язаний з природними явищами, родинними зв’язками та культурними уявленнями.

Свято вишиванки сьогодні стало не тільки національним, але й міжнародним явищем. У цей день українці з різних куточків світу одягають вишиванки, демонструючи свою гордість за спадщину та традиції. Вишиванка — це не просто одяг, це спосіб підтримати зв’язок із минулим, зберегти культуру і передати її наступним поколінням. Цей елемент національного одягу з давніх-давен славився своїм особливим змістом. Кожна техніка створення візерунку, кожний орнамент, стібок та колір мають сакральне значення для нашого народу.

До свята у центральній міській бібліотеці була підготовлена і оформлена тематична виставка " Магія і чарівність української вишивки", яка розповідає про красу та технологію вишивання .

Цей день є водночас зворушливим та щирим, адже він є не релігійним і не державним святом, а чисто народною ініціативою. Українці прагнуть віддати шану такій важливій частині культури як вишиванка.

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

Biblioteka — Tue, 12 May 2026 12:30:35 GMT

18 травня – День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу.

На світанку 18 травня 1944 року розпочалася депортація кримськотатарського народу з Криму. Радянська влада звинуватила весь народ у зраді та співпраці з нацистами і наказала виселити його з Кримського півострова. Майже за три доби з Криму вивезли близько 200 тисяч людей. В Україні та деяких інших країнах світу ці дії радянського режиму визнані геноцидом кримськотатарського народу.

Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.

Формальною причиною депортації було звинувачення кримських татар у колабораціонізмі та нібито масовій співпраці з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни — цілий народ визнали «зрадниками Батьківщини». Серед іншого, радянський режим закидав татарам боротьбу з радянськими партизанами в період окупації Криму, сприяння вивезенню людей у Німеччину, співпрацю з нацистськими військами.

Більшість вивезених потрапили до Узбекистану та в сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях із жорстким комендантським режимом, які, швидше, нагадували трудові табори. Діти переселенців могли здобувати освіту російською або узбецькою мовами, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою, а з Великої радянської енциклопедії видалили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вказувати у паспорті. Заборона на повернення кримським татарам до Криму діяла аж до 1989 року.

Щонайменше 20% населення Криму складали кримські татари до початку депортації. За оцінками західних істориків, у 1940 році Кримська АРСР нараховувала близько 1,12 млн мешканців, з них щонайменше 218 тис. (19,4%) були кримськими татарами.

20−30 кг речей і продуктів на сім'ю вдавалося в середньому взяти з собою кримським татарам, яких депортували. Інше їхнє майно було конфісковане державою або дісталося мародерам.

Близько 190 тис. кримських татар було депортовано лише за перші три дні етнічної чистки. За тисячі кілометрів людей вивозили у закритих переповнених вагонах для худоби.

«Подорож» тривала до кількох тижнів, у дорозі людям бракувало повітря, води та їжі. Незначну кількість кримських татар, які ще залишилися в Криму, виселили під час подальших депортацій вірменів, болгар і греків 27−28 червня 1944 року. Тих, хто намагався повернутися з місць спецпоселень, повторно виганяли за межі півострова до кінця 60-х років.

Від 20% до 46% депортованих, за різними оцінками, померли або під час переселення, або у перші кілька років життя на засланні, до 1947 року. До цього часу загальна кількість депортованих кримських татар досягла 238 тис. В абсолютних цифрах це означає, що у так званих «спецпоселеннях» загинуло, за різними оцінками, від 40 тис. до 110 тис. людей, переселених з Криму. Навіть за офіційними даними, близько 8 тис. людей загинули лише за час тривалого перевезення в закритих вагонах. Надалі ж депортовані гинули від надважких умов життя, голоду і хвороб. Багатьом «спецпереселенцям» доводилося працювати по 11−12 годин на добу без вихідних, отримуючи до 200—400 грамів хліба на день. Залишившись майже без майна, депортовані були вимушені виживати в найгірших побутових умовах — подекуди навіть у землянках.

82,5% депортованих кримських татар виселили до Узбецької РСР. Ще близько 10,5% татар виселили на Урал і в Костромську область Росії, 4,7% - в Марійську АРСР, 2,3% - в Казахську РСР і Таджицьку РСР. 5 тисяч кримських татар відправили на примусові роботи у Московському вугільному тресті, 6 тис. — в табори фронтового резерву, ще близько 6 тис. — в табори ГУЛАГу.

З метою вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу у центральній міській бібліотеці оформлена книжкова виставка « Депортація кримськотатарського народу ».

До 20 років таборів і примусових робіт загрожувало кримським татарам за спробу втечі - відповідно до указу президія Верховної Ради СРСР від 28 листопада 1948 року. Цей документ також встановлював довічний термін виселення. Його було скасовано лише після смерті Сталіна, в липні 1954 року.

Лише через 12 років після депортації кримські татари були звільнені зі спецпоселень, однак без права повернення на батьківщину і без повернення конфіскованого майна (відповідно до указу президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1956 року).

У 1974 році заборону на повернення кримських татар до Криму було офіційно знято, але де-факто чиновники забороняли їм переселятися назад на півострів аж до 1989 року.

14 травня в Україні відзначається День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Biblioteka — Tue, 12 May 2026 11:53:00 GMT

14 травня в Україні відзначається День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Ця дата вшановує подвиг людей, які ризикуючи власним життям, життям своїх родин, рятували євреїв від нацистського геноциду (Голокосту), проявивши найвищу мужність, людяність та милосердя . Ці люди не шукали слави чи нагород - їхнім вибором було людське життя, гідність і співчуття.

Цю пам’ятну дату встановлено у 2021 році постановою Верховної Ради України. Вона обрана невипадково — саме цього дня у 1948 році була проголошена незалежність Держави Ізраїль.

Цей символічний зв’язок — визнання внеску українців у збереження єврейського народу в роки Голокосту. Понад 2 600 українців удостоєні почесного звання Праведників народів світу. Це четвертий показник у світі — поряд із Польщею, Нідерландами та Францією.

На Дніпропетровщині 70 мешканців регіону врятували щонайменше 118 євреїв у 14 населених пунктах. Їхні імена увічнені у назвах вулиць, на пам’ятних дошках і в музейних експозиціях.

«Це день, коли ми згадуємо людей, які не мали зброї — але мали совість. Їхня відвага стала прикладом людяності в найтемніші часи. І сьогодні, коли Україна знову бореться зі злом, ми пам’ятаємо: навіть одна людина здатна змінити хід історіЇ».

Більше ніж 2 700 українців мають почесне звання «Праведник народів світу» від Яд Вашем - ізраїльського меморіального центру. Та насправді рятівників євреїв серед українців було значно більше.

Ризики отримати найжорстокіше покарання при переховуванні євреїв на теренах України були дуже високими. Наших співвітчизників за цей вчинок могло чекати знищення цілої родини, тоді як в Західній Європі рятівникові загрожували ув’язнення чи штраф. Україна посідає четверте місце серед понад 50 держав за кількістю Праведників народів світу.

Подвиг тих, хто зберіг людяність у жорстокий час, є свідченням величі духу й моральним орієнтиром для сучасних поколінь.

14 травня Україна відзначає День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

Пам'ятну дату було встановлено постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

У 1939–1944 роках, під час нацистської окупації території України, відбулося масове знищення євреїв, що входить у трагедію Голокосту.

На окупованій території України допомога євреям була набагато небезпечнішою, аніж в країнах Західної Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Гітлерівці карали не тільки ту людину, яка допомагала, але й усю її родину.

Попри всі можливі наслідки, в надзвичайно складних умовах тисячі українців рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування. Пізніше увесь світ дізнається про героїчні вчинки Праведників народів світу.

Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов: особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство; допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою; особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини; порятунок мав бути усвідомленою дією.

Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам'ятне громадянство.

Україна займає четверте місце в світі (після Польщі, Нідерландів та Франції) за кількістю Праведників народів світу (понад 2,6 тисяч осіб).

31 січня 2022 року Посольство Держави Ізраїль в Україні разом із Національний музей історії України у Другій світовій війні провели церемонію вшанування п’ятьох родин з Києва, Тернополя, Тернопільської, Рівненської, Дніпропетровської та Вінницької областей, визнаних Праведниками народів світу за те, що вони хоробро рятували життя євреїв під час Голокосту.

Герої та героїні в іменах:

Марія Бабич - Праведниця народів світу, одна з перших українок, якій надали це звання;

Олександра Шулежко - під час окупації Черкас організувала сиротинець. Зі 102 вихованців 25 були євреями;

Анастасія Сушко зі Львівщини, мати трьох дітей, переховувала єврейського хлопчика;

Українська греко-католицька церква масово рятувала євреїв Галичини. За ініціативи очільника церкви Мирополита Андрея Шептицького врятували понад 200 євреїв;

Олена Вітер (сестра Йосифа), настоятелька греко-католицького монастиря. У львівському сиротинці, що був під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей;

Олександр Слободяник із Вінничини. Підлітком урятував єврейську родину. У квітні 2022 року завдяки допомозі єврейської громади врятувався від російської окупації на Херсонщині.

Марія Мізіна з Нікопольщини , яка рятувала єврейську родину. Марія Пантеліївна має почесне звання «Праведник народів світу» від Яд Вашем - ізраїльського меморіального центру.

Центральна міська бібліотека підготувала книжкову виставку « Життя заради життя: ті , хто повертають віру в людину». На виставці представлена література , яка розповідає саме про цих людей .

Рятівники. У кожного — своя історія: хтось переховував людей упродовж усієї окупації, хтось — одну-єдину ніч. Хтось допомагав з документами, хтось запропонував лише склянку води. Але ціна була однакова для всіх — смерть. Власна і рідних. Вони знали про це. І все одно допомагали.

Їхній вибір — приклад людської гідності і морального вибору в найтемніші часи. Вчинок, який ми не маємо права забути.

До Дня пам'яті та примирення

Biblioteka — Fri, 08 May 2026 07:06:55 GMT

8 травня, Україна відзначає День пам'яті та примирення – вшановує пам'ять мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни, тих хто загинув на фронтах, в окопах, під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

Друга світова війна тривала з 1939 по 1945 рік, була одним із найкривавіших та найбільших збройних конфліктів в історії людства. Участь у ній брали понад 60 держав. Бойовими діями були охоплені Європа та Східна Азія, Африка й Близький Схід, Атлантика і Тихий океан. Загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Україна була одним з основних полів битв Другої світової війни, і простором, де тоталітарні режими – нацистський і радянський – вчиняли масові злочини.

Ми вшановуємо всіх, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв, беремо до уваги всі аспекти війни, акцентуємо на її людському вимірі та завданих стражданнях.

До Дня пам’яті та примирення у центральній міській бібліотеці була оформлена книжкова виставка-пам’ять

« Війни страшна тінь тривожить пам’ять поколінь». Це час зупинитися, погортати сторінки минулого та згадати тих, хто виборов право на життя для наступних поколінь. На виставці представлені книги , які не просто констатують факти, а розповідають про людські долі, незламну віру та силу правди. Книги-свідки: видання, що зберігають правдиві розповіді про те, як світ вистояв у найтемніші часи, про героїзм українського народу.

В умовах повномасштабного вторгнення цей день – як нагадування про те, що немає більшої цінності, ніж життя під мирним небом, на рідній землі.

За це зараз бореться вся Україна. Слава Україні і вічна пам'ять полеглим у тій війні!

Засідання розмовного клубу " Говоримо українською"

Biblioteka — Thu, 30 Apr 2026 08:16:27 GMT

29 квітня у Центральній міській бібліотеці відбулося чергове засідання розмовного клубу «Говоримо українською». Тема засідання – «Весняні клопоти. Дім. Сад. Город.» . Засідання розпочала в. о. директора Олена Рак, яка привітала присутніх і побажала продуктивної роботи, надала слово спікерам заняття.

Розібратися у тонкощах цих справ присутнім допомогли Михайлик Таміла Миколаївна – директор та вчитель з української мови та літератури та Швець Лариса Петрівна – заступник директора з НВР, вчитель з української мови та літератури. Обговорення почали з традиційного визначення, що таке весна для кожного, який садовий інвентар потрібно підготувати для роботі на городі, розібрали, що саме треба готувати весною перед початком садової пори. Балакали про розсаду, побілку дерев, пересадку квітів та кущів та про прополку . Вчителі підготували дуже змістовну презентацію на задану тему. Провели квести та надали багато корисних порад, розгадували загадки на задану тему. Кожен присутній мав змогу поділитися своїм власним прикладом роботи на городі та саду.

Приділили увагу розмовної мови про садівництво та городництво: що таке садовий інвентар ( лопата, часто кажуть заступ, граблі з наголосом на перший склад, тяпка – сапа або сапка, ведро – відро). Посадка рослин та дерев , прополка та догляд – бур’яни, шкідники, підгортання. Надавали приклади, як правильно вживати слова у реченнях (я йду сапати бур’яни на городі).

Теорія про садівництво перейшла до практики. Другу частину занять провела в. о. директора краєзнавчого музею Дар’я Чорнокнижна, яка показала презентацію своїх власних рослин та надала майстер клас по розмножуванню, пересадці, та черенкуванню кімнатних та вуличних рослин.

Для цього вона принесла з дому землю, горщики, перчатки та самі рослини. Вона надала змогу та допомогла кожному присутньому обрати для себе рослину , посадити її у горщик і забрати її додому на згадку про продуктивну зустріч.

Присутні були у захваті вони дякували Дар’ю про змістовну доповідь та приємні подарунки. Зустріч пройшла у теплій , дружній атмосфері у колі однодумців.

Запрошення на засідання розмовного клубу « Говоримо українською»

Biblioteka — Fri, 24 Apr 2026 08:28:09 GMT

Шановні марганчани та гості нашого міста!

29 квітня о 14-00 годині в Центральній міській бібліотеці відбудеться засідання розмовного клубу « Говоримо українською» .

Спікер заняття Швець Л. П.,заступник директора з НВР, вчитель з української мови та літератури Марганецького ліцею №6 .

Тема засідання " Веснянні клопоти. Дім, сад, город."

У заході візьме участь Чорнокнижна Д., в.о. директора краєзнавчого музею, яка проведе майстер-клас по вирощуванню і черенкуванню рослин. Розповість про здатність рослин до регенерації, яка дозволяє легко розмножувати декоративні культури живцюванням.

Які рослини можна живцювати і їх різновиди. Який більше метод підходить для роботи в саду зі стебловими живцями:

ягідних кущів (смородина, аґрус, жимолость, обліпиха, малина);
хвойників (туя, ялівець);
декоративних чагарників (бирючина, бузок, форзиція, дейція, таволга, барбарис, жасмин, гортензія, лаванда, троянди);

Протягом заняття ми будемо вчитися вільно та грамотно говорити , збагачувати свій словниковий запас та мовний апарат.

Запрошуємо усіх бажаючих долучитись до спілкування українською мовою аби подолати мовні бар’єри та глибше вивчити мову, її історію, культуру.

До 40-річчя аварії на Чорнобильській АЕС

Biblioteka — Fri, 24 Apr 2026 07:52:19 GMT

З моменту аварії на Чорнобильській АЕС минає 40 років, але її наслідки і досі обговорює світова наукова спільнота. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів подібна техногенна катастрофа стала неминучою. Злочинне приховування владою інформації, з одного боку, поглибило непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого — спричинило активізацію екологічного і національно-демократичного рухів.

Що сталося проти ночі 26 квітня 1986 року? Експеримент почався о 01:23. Ситуація вийшла з-під контролю, і о 01:25 прогриміли два вибухи. Реактор повністю зруйнувався. Пожежники прибували «з голими руками», без засобів захисту, але саме вони зупинили водневий вибух. Сумарна активність викидів була в 30–40 разів більшою, ніж у Хіросімі. Опромінилися майже 8,5 мільйона людей.

Коли почалася евакуація? Перше повідомлення з’явилося лише через 36 годин — опівдні 27 квітня. Мешканцям Прип’яті оголосили про «тимчасову евакуацію» і заборонили брати тварин через радіоактивну шерсть. Лише 2 травня радянське керівництво ухвалило рішення про виселення людей із 30-кілометрової зони.

Через 36 років після аварії Росія знову перетворила ЧАЕС на зону небезпеки. 24 лютого 2022 року окупанти захопили станцію, тримали персонал у заручниках та окопувалися у «Рудому лісі», отримавши значні дози опромінення. Лише 31 березня війська РФ залишили територію, пограбувавши приміщення та викравши нацгвардійців.

У рік 40-ї річниці, Чорнобиль залишається символом не лише минулої трагедії, а й постійної боротьби за ядерну безпеку світу.

Через 40 років після аварії на Чорнобильській атомній електростанції світ знову опинився перед ризиком ядерної катастрофи – цього разу в умовах повномасштабної війни.

До пам'ятної річниці у центральній міській бібліотеці була оформлена виставкв- спогад " Чорнобиль - біль душі людської", яка розповідає про ці події.

Сучасний стан станції – це продовження подій 1986 року, а не нова історія: «Це продовження тієї історії після 1986 року. Тільки на відміну від тих подій, зараз Чорнобильська станція не виробляє електроенергію, а споживає її».

Експерти наголошують , що ЧАЕС і нині залишається потенційною загрозою, поки в об'єкті «Укриття» розташовані неорганізовані паливовмісні матеріали.

Події 2022 року, коли станція була окупована російськими військами, це безпрецедентний випадок. «Це був акт ядерного тероризму з боку держави-агресора Росії. Дуже сумно, що дуже кволо реагувала світова спільнота, а можна сказати, ніяк не реагувала. Тобто це було порушення Конвенції про боротьбу з актами ядерного тероризму».

Світ виявився не готовим до таких дій у XXI столітті. Навіть міжнародні організації не мали механізмів реагування на подібні загрози. Світ просто не міг представити, що знайдеться така держава, яка буде так порушувати всі існуючі міжнародні правила та вимоги. І вони просто не були готові до цього навіть така організація, як МАГАТЕ, не була готова до таких подій. Ніхто не міг передбачити, що територію ядерних установок будуть захоплювати, будуть обстрілювати».

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, Чорнобильська АЕС опинилася під російською окупацією. Загарбники перебували в Чорнобильській зоні п'ять тижнів, унаслідок їхніх дій станція кілька разів залишалася без електропостачання, яке необхідне для охолодження відпрацьованого палива. Також окупанти вивели з ладу Автоматизовану систему контролю радіаційного стану. За даними Державного агентства з управління зоною відчуження, збитки від російської окупації, яких зазнали територія зони відчуження та розташовані на ній підприємства, перевищили 100 млн євро.

Крім того, 14 лютого 2025 року російський ударний дрон із фугасною бойовою частиною влучив в укриття зруйнованого 4-го енергоблоку Чорнобильської атомної станції. За оцінкою експертів МАГАТЕ, новий безпечний конфайнмент на Чорнобильській атомній електростанції, пошкоджений під час удару безпілотника, втратив ключові функції безпеки, однак його основні конструкції та системи моніторингу не зазнали незворотних ушкоджень.

Нові надходження до бібліотеки - філії для дітей

Biblioteka — Thu, 16 Apr 2026 08:14:01 GMT

Шановні читачі бібліотеки – філії для дітей!

У нас гарні новини! ми раді повідомити Вам, що до бібліотеки надійшла неймовірна дитяча література з Українського інституту книги, які ще пахнуть типографською фарбою. Це радість як для читачів, так і для бібліотекаря. Адже кожна нова книга – це нова зустріч, нове знайомство, яскрава подія.

Запрошуємо вас ознайомитися з новими книгами, та обрати щось новеньке та цікаве для себе!

Чекаємо на вас у бібліотеці-філії для дітей !

Читайте з нами – відкривайте нові горизонти!

Висловлюємо щиру подяку Українському інституту книги за прекрасні нові надходження та надіємось на подальшу плідну співпрацю!

Нові надходження до бібліотеки

Biblioteka — Wed, 15 Apr 2026 11:22:51 GMT

Завдяки КЗК « Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей» фонд Центральної міської бібліотеки поповнився новими книгами .

Нові книги в бібліотеці - радість для всіх, і бібліотекарів, і читачів.

Адже кожна нова книга - це завжди нове знайомство, нові герої, нові імена. Це яскраві видання на будь-який смак.

До Вашої уваги новинки відомих українських письменників, книги на різну тематику.

Кожен читач знайде собі захоплюючу книгу для читання.

Нові книги вже з нетерпінням чекають на зустріч зі своїми читачами. Запрошуємо всіх любителів книги на перегляд-ознайомлення з новими надходженнями, щоб стати першими читачами новинок.

Чекаємо вас у бібліотеці на виставці-перегляді нових видань.

"Святкують книги ювілей"

Biblioteka — Thu, 09 Apr 2026 10:51:03 GMT

Багато є книжок, які читає й перечитує не одне покоління читачів. Ними захоплюються, над ними розмірковують, у них вчаться життєвій мудрості. Здається, що їх герої живуть серед нас, а їх характери, ставлення до життя так близькі сучасній людині, що часом важко повірити, що книзі вже понад 100, а іноді 200 й більше років. І читаючи такі книжки, не завжди замислюєшся про час її написання.

Ювілей – це особливе святкування круглої дати якоїсь події, важливої дати. Загалом ювілеї заведено святкувати у людей, але навіть книги мають свої круглі дати. Звісно, не завжди є змога чітко визначити дату написання та публікації якогось літературного твору, але деякі дати є чітко відомими.

До тижня дитячого читання бібліотека – філія для дітей зібрала для Вас діти книги – ювіляри 2026 року. Усі вони мають вільний доступ для читання. Приходьте, будь ласка, читайте улюблені ваші книжки та дізнавайтеся нового та цікавого!