2024, П`ятниця, 29.03.2024, 14:20


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
 
Шановні користувачі! Бібліотека працює з 8-30 до 17-00. Вихідний - субота. Вхід тільки в масках!
Меню
Марганець бібл
ППД
Бібліотека для діт
ПДГ
Децентралізація
Інтеракт.біографія
Опитування
Якої літератури Вам не вистачає в бібліотеці?
Всього відповідей: 79
Відвідувачів сайту
...
Пошук

Каталог статей

Головна » Статті » З газети "Шахтар Марганця"

Гість «з-за ріки»

Коли Україна ще була молодою, а слава козацька гриміла всією Європою, ходили битими шляхами народні співці – кобзарі. Співали вони про звитягу лицарів запорозьких та про щире кохання, про старі часи й про сьогодення, про вічну правду та про бога святого. Й звеселити , й до сліз довести могли ці пісні. «Заспіває весільної, а на журбу зверне...» (Т.Г.Шевченко «Перебендя»).

Не лише музиками, а й духовними поводирями були кобзарі. В народі вірили, що кобзар приходить «з-за ріки» (з потойбіччя) задля того, щоб випробовувати три покоління на вірність моральним ідеалам . А образити кобзаря – накликати гнів небесний на «мертвих, живих і ненароджених».

Але чи залишились кобзарі до нашого часу? Хіба що в безсмертних поемах Шевченка та Бажана, в старовинних аудіозаписах (деякі з них записала Леся Українка разом з чоловіком Климентом Квіткою). Та ще у вигляді декоративному – здебільшого для іноземних туристів. Так я гадав. І, виявляється, помилявся.

Зрозумів це, коли в міській бібліотеці імені М.Островського відбулася зустріч з чоловіком, який носить незвичайне для нас ім’я – Мехман Нех. Звичайно, він себе кобзарем не вважає в жодному разі, навпаки, воліє називатись таким собі совдепівським словом «лабух». То чому ж у мене виникла стійка асоціація з легендарними народними співцями? Лише тому, що він незрячий музика? Ні, не тільки.

Нелегка в нього доля: дитинство – в інтернаті, втрата зору внаслідок нещасного випадку, були і горе, й злидні... А ще – дороги: безліч шляхів і Україною, і за її межами. Нові міста, нові люди. Калейдоскоп подій. яких вистачило б на десять звичайних життів. А ще була музика. Та, яку замовляли слухачі. І та, що незалежно від усього, бринить у душі.

Зараз він грає здебільшого по ресторанах. Але грав і в підземних переходах, і просто неба. Чи не так робили колись й кобзарі? В шинках і на майдані, на весіллях та на ярмарках лунала їхня пісня. А ще – коло церкви. Мехман (чи краще буде називати його по нашому – Михайлом або й Мишком) – не виняток. Неодноразово співпрацював він з різними християнськими церквами, адже кожен знаходить власний шлях до Бога.

Грає Михайло не на кобзі, бандурі чи колісній лірі. Він має цілком сучасну музичну апаратуру (крім іншого, займається й звукорежисурою). Репертуар дуже широкий  - задовольнить будь –якого замовника. А голос, яким виконується цей репертуар, - потужний і чистий, нічим не поступиться професійним вокалістам, яких ми звикли бачити на нашій естраді.

А ще він пише вірші. Чудові поезії, які йдуть від самого серця. Невипадково того березневого дня до бібліотеки, крім інших, були запрошені представники марганецької студії «Боян», зокрема, заступник голови студії, помічник депутата Верховної Ради О.Царьова Володимир Пугач, один із хранителів історії ріднокраю Равіль Байбурін, місцеві поети Анатолій Антоненко, Любов Лопатюк (пишаюся, що можу назвати в цьому переліку і себе), художник Микола Герасименко.

Ця зустріч стала можливою завдяки працівникам бібліотеки ім.М.Островського, які є не лише провідниками духовності нашого міста, а й душевними господинями. Особливої подяки заслуговує директор міської бібліотечної системи Лідія Пономарьова – головний організатор такої чудової зустрічі.

Олександр Багаутдінов,

громадський кореспондент.

Категорія: З газети "Шахтар Марганця" | Додав: Biblioteka (05.11.2014)
Переглядів: 597 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Електронний катало
Графік роботи

Німецька служба
Ми на карті
Відзнаки