Онуфрієнко Віктор Григорович - член Марганецького міського літературного об'єднання "Віра".
Народився 23 червня 1955 року в селі Шестерня Широківського району Дніпропетровської області, де батько працював водієм у геологічній розвідці. Пізніше родина переїхала в м. Орджонікідзе, де отримали житло в новобудовах. Батько працював водієм гірничо-збагачувального комбінату м. Орджонікідзе. З 1962 по 1965 роки включно Віктор навчався в початкових класах СШ №1 м. Орджонікідзе (проживаючи разом з батьками та сестрою). З 1966 до 1972 р. навчався в СШ №6 (5-10 кл.) м. Орджонікідзе.
В 1971 році був чемпіоном школи №6 з шахів. Того ж року на міських змаганнях з шахів серед команд середніх навчальних закладів (школи №№1, 3, 4, 5, 6 та школи-інтернату), вперше в історії СШ №6 вибороли перше місце (Віктор був капітаном команди). Отримуючи подарунок (книгу «Кавалери солдатської слави» 3-х ступенів) з рук директора школи №6, Віктор відразу взяв подарунок, а потім потиснув йому руку (за що почув репліку: «Оце по-хазяйськи!»). Любов до шахів його супроводжує усе його життя.
Віктор пам'ятає свій випускний вечір. Разом із батьками учні святкували його у школі м. Орджонікідзе до 22 години вечора, а потім автобусами три випускні класи «А», «Б» та «В» прибули на пристань міста Нікополь, де на них чекав пароплав. Протягом вечора і ночі, до 7-ої ранку, ми любувалися краєвидами нічного Каховського водосховища.
Після школи з 1972 до 1975 р. навчався в Криворізькому гірничо-економічному технікумі (КГЕТ), котрий закінчив з "червоним дипломом" за спеціальністю технік-товарознавець матеріально-технічного постачання. По закінченню технікума навчався в Одеському інституті народного господарства (ОІНГ) до 1979 року. Де здобув спеціальність інженер-економіст матеріально-технічного постачання.
Після навчання в інституті залишився працювати за направленням в Кривому Розі. Працював керівником відділу матеріально-технічного постачання на Криворізькому хлібокомбінаті №2.
А з 1980 року став мешканцем міста Марганець, де мешкає і зараз.
Спочатку став працював старшим інженером постачання на Марганецькій меблевій фабриці.
1980 – 1982 рр. – економіст відділу постачання Марганецької стрічкоткацької фабрики.
1982 – 1992 рр. – комірник у господарчому цеху МГЗК (метвироби, гази в балонах – кисень, вуглекислота, ацетилен), був головою цехкому 1 рік, член редколегії.
1992 – 2015 рр. – залізничний цех комбінату. Зразу монтер колії 2-го розряду, потім майстер колії, доробляв до пенсії монтером колії 5-го розряду.
На пенсію вийшов в кінці червня 2015 року (після смерті дружини Наталі Василівни, з якою прожили дружньо та щасливо тридцять п’ять з половиною років).
З 2015 року є членом Марганецького міського літературного об’єднання «Віра», де знайшов однодумців та розраду для душі. Перший вірш вийшов друком у газеті «Шахтар Марганця» від 13 січня 2001 року.
