2017, П`ятниця, 20.10.2017, 20:01


Вітаю Вас Гість | RSS
 
Запрошуємо 21 жовтня о 12-00 на зустріч з бардами (м. Запоріжжя) та поетами літоб'єднання "Віра" на тему «Талант – он и в столице, и в провинции – талант»!
Меню
Марганець бібл
ПЄІ
ПДГ
ППД
Бібліотека для діт
Децентралізація
Опитування
Якої літератури Вам не вистачає в бібліотеці?
Всього відповідей: 65
Інтеракт.біографія
Відвідувачів сайту
...
Пошук

Про місто Марганець

 

Мáрганець — місто у Дніпропетровській області.  Центр видобування і переробки марганцевих руд.

Розташування

Марганець розташований у південній частині Дніпропетровської області в межах Причорноморської низовини. Південна межа міста проходить за 1,5 кілометри від правого берега Каховського водосховища. В межах міста також протікають річки Томаківка і Ревун. У північній частині міста розташоване Миколаївське водосховище. Висота над рівнем моря від 90 до 10 метрів.

Через місто проходять дороги Н-23, Т-0435 та залізнична дорога (станція Марганець) на лінії Апостолово - Запоріжжя. Відстань до Дніпропетровська складає 114 кілометрів автошляхами Н08, Т 0809 та Т 0435. Неподалік Марганця розташовані промислові міста Нікополь і Орджонікідзе.

Історія

Мільйони років тому на місці сучасного Марганця було море, підтвердженням цього є знахідки гірників. При розкритті пластів землі під час видобутку руди були знайдені кістки китів, інших морських тварин, всілякі морські черепашки, які вже не водяться в сучасних морях. Саме відкладення морського дна на основі гранітних пластів і спровокували утворення марганцевої руди.

Територія міста у стародавні часи

На території сучасного міста археологами розкопами великий скіфський курган (4—3 століття до н.е.), у якому виявлено поховання вождя із золотими прикрасами, зброєю тощо, а також кілька курганів зрубної культури бронзової доби та пізніх кочовиків (14—15 століття).

Період існування запорозького козацтва

У південній частині міста, в районі Острів, поміж річкою Томаківка і Каховським морем є пагорб, який є місцем розташування першої Запорізької Січі. Цей острів називається Томаківка. Томаківська Січ проіснувала з 1530-их років до 1593 року, якого вона переїхала на острів Базавлук, поблизу сучасного села Капулівка, на захід від м. Нікополя і південь від м. Оржонікідзе. Вона отримала назву Базавлуцька Січ.

 

На острові Томаківка 12 або 15 грудня 1647 побував Богдан Хмельницький з сином Тимофієм і загоном однодумців, де зібрав і сконцентрував повстанські сили для визвольної боротьби українського народу 1648-1654 рр. Звідси він в січні 1648 року напав на Микитинську Січ, де розгромив польський гарнізон і взяв владу в свої руки.

 

Отаман Іван Сірко теж пов'язаний з марганецькою землею. Прославився кошовий отаман тим, що не програв жодної битви. Він зображений на картині Іллі Рєпіна «Лист запорожців турецькому султану». Похований Іван Сірко в селі Капулівка, недалеко від Марганця.

Селище Городище мало центр у південній своїй частини, що межує через протоку з Томаківським островом і колишньою Січчю. Саме тут через протоку, на півночі Томаківського острову була Томаківська січ, а через протоку, де зараз південь Городища, цивільне містечко.

Після зруйнування Січі за наказом російської імператриці Катериною ІІ-ою, більшість козаків пішла на Кубань і за Дунай, частина залишилось у цій місцевості. До відкриття покладів марганцевої руди тільки західна частина міста була забудована. Це козацьке село Городище, а зараз район міста і кінець головного автобусного маршруту № 1 від марганецьких вокзалів.

Заснування поселень при рудниках

Кінець ХІХ ст. характеризувався бурхливим розвитком чорної металургії на Півдні України. З 1886 року провадилась розробка родовищ марганцевих руд Нікопольського басейну. Першим рудником був Городищенський рудник. На початку ХХ століття через басейн прокладено залізницю, що з'єднувала Кривий Ріг з Донбасом і Олександрівськомом. Це значно пришвидшило розвиток промисловості у східній частині басейну. На території Городищенського рудника 1904 року було збудовано залізничну станцію Марганець. Також навколо рудників виникали робітничі селища.

Під час воєнних дій на цій території в ході Першої світової війни і громадянської війни 1917—1921 років шахти рудників не працювали. Після встановлення радянської влади 1921 року роботу рудників було відновлено. Вони підпорядковувались Нікопольській Раді народного господарства.

Згодом Городищенський рудник був перейменований на ім. Комінтерну. З початком індустріалізації 1930-х років в СРСР у марганцевому басейні було відкрито нові шахти, збудовано додаткові збагачувальні фабрики. В середині 30-х років у басейні працювали 20 шахт і 4 збагачувальних фабрики. Виникло ще два робітничих селища — на рудниках ім. Ворошилова та ім. Максимова. Марганецьке рудоуправління було поділене на два — Комінтернівське і Максимівське рудоуправління. Посприяла розвитку видобування руди електрифікація шахт після спорудження Дніпрогесу.

Кількість населення селищ зростала і станом на 1938 рік становила 20,8 тисяч. На їх території діяла семирічна школа, будинок культури ім. Артема, лікарня, поліклініка.

Заснування міста

У лютому 1936 року на марганцевських рудниках було оформлено районний комітет партії, підпорядкований Нікопольському міському комітету. На той час система адміністративно-територіального устрою в СРСР базувалась на структурі осередків КПРС, тому виділення для рудників окремого райкому було першим кроком для утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 жовтня 1938 року населені пункти довкола рудників об’єднані у нове місто Марганець. У 1941 році місто мало три лікарні, дитячу поліклініку, протитуберкульозний пункт, санепідемстанцію, пологовий будинок. Крім того, на підприємствах діяло 5 фельдшерських та 2 лікарняних (на руднику ім. Ворошилова та в с. Мар'ївка) пункти охорони здоров'я. Працювало дві середні школи, школа ФЗН. При рудниках відкривалися клуби, виходило дві багатотиражні газети.

Герб м. Марганця в 1960-1980-х роках17 серпня 1941 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, звільнене 6 лютого 1944 року. За цей час місту та промисловим об'єктам завдано сильних руйнувань.

З початком Великої Вітчизняної війни частина населення Марганця (близько 500 родин) була евакуйована на схід СРСР. Ведеться партизанська війна. У центрі міста збереглися будівлі, які пам'ятають ці страшні роки. Поруч з "Вічним вогнем", в будівлі колишньої дитячої поліклініки розташовувалося Гестапо, де були закатовані і вбиті сотні людей, тіла яких скидали поруч з будинком в яму (зараз на цьому місці братська могила у вигляді меморіалу з "вічним вогнем"), а через дорогу в будівлі музичної школи було казино, де фашисти відпочивали і розважалися.

У післявоєнні роки Марганець продовжує розвиватись як промислове місто. Було споруджено нові шахти, виникли нові кар'єри так як, Мар'їнський, Басанський, Грушівський. В середині 1960-х років населення міста складало 44,5 тисячі жителів.

Промисловість міста

Головне виробництво, яке дало основу для існування міста — видобуток і збагачення марганцю. У мальовничій проймі Дніпра на правому його березі розташувався Нікопольський марганцевий басейн — найвідоміше у світі родовище марганцевої руди, відкрите у 1883 році видатним геологом В.Домгером. Для підготовки кадрів для гірничої промисловості в місті існує Гірничий технікум (колись — Інститут, який готував інженерів). На  шахтах і 2 величезних кар'єрах (Басанівський і Грушівський) видобувається марганцева руда. Належать вони фінансовій групі Приват (м. Дніпропетровськ).

Однією з провідних галузей промисловості міста є металургійний комплекс, до складу якого входять два основних підприємства — ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ВАТ «Марганецький рудоремонтний завод». Містоутворюючим підприємством є ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яке добуває марганцеву руду та виробляє марганцевий концентрат, що використовується у металургійній промисловості. ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» є одним із провідних у світі підприємств з видобутку й переробки марганцевої руди. Він займає східну частину Нікопольського марганцевого басейну.

Екологія

В процесі утворення штучного Каховського водосховища знищили плавні, їх унікальний тваринний і рослинний світи, змінився клімат. Стояча вода і залишки мінеральних добрив, які потрапляють у Дніпро з ланів, призводять до цвітіння води улітку.

Місто Марганець разом з сусіднім Нікополем знаходиться у 30 км зоні Запорізької атомної і теплової електростанцій. Електростанції розташовані на протилежному, лівому березі Каховського моря навпроти м. Марганця у м. Енергодар. 

Джерело:    http://uk.wikipedia.org/wiki/Марганець_(місто)

 

Щоб дізнатися більше про місто Марганець, завітайте до міської центральної бібліотеки ім.М.Островського!

Електронний катало
Графік роботи
Німецька служба
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Ми на карті
2017-Рік Японії
Україна туристична
Відзнаки