Шахтар
Марганця. – 2011. – 24 березня. – С.4.
ГРИГОРІЙ БІДНЯК - ЖИВИЙ ГОЛОС ЕПОХИ
Перефразуючи крилатий вислів, можна сказати, що
поет на своїй малій батьківщині більше, ніж поет. Він і літописець ріднокраю, і
провідник його з діда-прадіда традицій, і взірець роками сформованої
ментальності, і моральний орієнтир для представників кількох поколінь земляків.
Саме таким для марганчан і, зокрема, городищан є
Григорій Бідняк - знаний в Україні літератор, почесний громадянин Марганця,
заслужений працівник культури, член Національної спілки письменників України,
відомий меценат і активний громадський діяч.
Напередодні дня народження Григорія Прокоповича в
міській бібліотеці ім. М. Островського (наполегливого пропагандиста кращих
зразків вітчизняної літератури) відбулася презентація перлин поезії та прози
восьми-томного видання нашого талановитого земляка. Різновікову читацьку
аудиторію в царство мудрого і правдивого, доброго і мужнього слова митця
запросили ведучі - бібліотекарі читального залу Надія Павлова та Вікторія
Фіалковська.
Від серця до серця відлунювали біографічні та творчі
дзвони людини, котра народилася 21 березня голодоморного 1933 року у вербовому
придніпровському Городищі в простій українській родині. Тоді ця дата була
звичайною віхою весняного тижня, а юний Грицько зростав романтичним хлопцем,
закоханим у рідну землю та українську культуру. Ніхто й гадки не мав, що сплине
час, і 21 березня буде оголошене Всесвітнім днем поезії, а Григорій стане
відомим українським поетом.
У рамках щирої розмови учасники зустрічі з
Григорієм Прокоповичем Бідняком дізналися про його нелегкий в умовах
тоталітарно-цензорних лещат шлях до можливості втілювати в творчому
світосприйманні глибоко особистісне і водночас відверто-суспільне ставлення до
одвічних національних цінностей та драматичних сторінок вітчизняної історії.
Тож не дивно, що апофеозом тиражування творів Григорія Бідняка стали саме часи
державної незалежності України; тоді ж відбулося шліфування його нових жанрів і
форм письменницької діяльності, що дає підстави охарактеризувати творчість
автора як зрілу і вистраждану, багатогранну й водночас художньо цілеспрямовану,
покликану пробуджувати й зміцнювати в читачеві і філософські, і громадянські, і
ліричні почуття.
Його поезія (1 - 6 томи) позначена глибиною та
пристрасністю почуттів, самобутньою образністю. Працівники книгозбірні зуміли
представити слухачам її основні тематичні напрямки, серед яких - доля
українського народу, одвічна боротьба за волю, за право мати свою державу,
культуру, плекати рідну мову тощо. Окремими сторінками громадянської лірики є
зворушливі мотиви козаччини, освідчення в любові гірницько-степовому краю і
його перлині - славному «місту скарбів». Проникливо лунають в рядках Григорія
Бідняка глибокі почуття сина до батька й матері, а слово «мама» має двоєдиний
вимір - це і рідна ненька, і вічна в своїй жертовній величі вітчизна-материзна.
Ведучі літературного зібрання відзначили й те, що
Григорій Бідняк є обдарованим поетом-піснярем (емоційний фон заспіву заходу, до
речі, створювали записи його пісень у виконанні композитора-земляка, автора
музики Олександра Морщавки). А ще - творцем «дитячого дивосвіту», віршів для
своїх наймолодших цінителів і прихильників.
Ґрунтовні роздуми об'єднали присутнє в читальному
залі бібліотеки товариство, коли бесіда повернула на враження від прозових
творів Григорія Бідняка. Перший свій роман «Вінчальна ікона» він почав писати
ще в 70-ті роки минулого століття, а завершив у 2001-ому. Наступними романами
трилогії стали «Планида» і «Месія». В їх основі - реальні події, що відбувалися
в рідних письменнику місцях. Революція і громадянська війна, колективізація і
голодомор - усі ці бурхливі і трагічні події сприймаються читачами через
внутрішній світ персонажів, в яких чимало марганчан-городищан впізнають риси
своїх родичів і односельців. А ще героїнею романів Г. Бідняка є земля - вісь,
навколо якої обертається життя, і водночас той камінь спотикання, через який
трапляються і суперечки, і війни, і вбивства. З новими акцентами розкриваються
в прозі автора й теми другої світової війни, перших повоєнних випробувань. Усі
частини трилогії - це ідейно народні твори, прочитавши які, не дивуєшся, що
звичайна людина, не зрадивши своєму покликанню творити добро на землі, стає
справжнім посланцем небес. Пройшовши складними шляхами-буревіями, герої романів
не лише бачать райдугу на небі, але й відчувають її у власних душах.
Своє слово про твори Григорія Бідняка схвильовано
висловила завідуюча бібліотекою-філіалом № 1, що в Городищі, - Світлана Патяка,
котра знає про перебіг подій часів Великої Вітчизняної війни від свого батька.
Саме її прадід Гаврило Сахно загинув від рук фашистів - цей трагічний епізод
майстерно відтворений у романі «Планида».
Таким же зворушливим був виступ директора місцевої
дитячої книгозбірні Світлани Логінової, яка порівняла долі книжкових героїв з
долями власних, батьків, професійно відзначила авторські знахідки, побажала
митцю неперехідного натхнення та меценатської снаги. А Алла Чекубаш, яка
навчалася в одній школі з Григорієм Бідняком, озвучила лист-рецензію його
товариша-однокласника - свого чоловіка Олександра Чекубаша, котрий висловив
переконання, що майбутнім твором друга його юності буде епічна художня
розповідь про сучасне Городище.
Кульмінацією літературної зустрічі став виступ
самого винуватця творчої урочистості. Григорій Прокопович Бідняк щиросердно
подякував усім шанувальникам його творчості, поділився майбутніми
напрацюваннями (один з таких перспективних планів - написати книгу під умовною
поки що назвою «Шкільний роман»).
Говорячи про організаційний бік зустрічі, хочеться
віддати належне колективу професіоналів бібліотеки ім. Островського, очолюваному
Лідією Пономарьовою, який на високому рівні підготував тематичний масовий
захід, врахувавши найменші тонкощі та дрібниці, запросивши небайдужих гостей.
Вичерпною та цікавою була розповідь про життєвий і творчий шляхи нашого
талановитого земляка, доречним - художній супровід (вірші Григорія Бідняка
виразно читав учень СШ № 5 Ярослав Ковальов, музичні номери майстерно
виконували викладачі муз-школи Світлана Скрипкіна, Тетяна Гапотченко, Ірина
Молочна, учениця цього закладу Анна Шостак та вокальний ансамбль «Зернятко» під
керівництвом Віри Ігнатьєвої зачарували присутніх чудовими піснями). Не могла
не привернути увагу фахово оформлена книжкова виставка «Григорій Бідняк - живий
голос епохи», біля якої, власне, і відбулася фінальна частина свята поезії - зі
жвавим обміном думками і спогадами, врученням квітів письменнику, автографами
та фото на добру згадку.
Завершуючи публікацію, хочеться звернути увагу на
ще один показовий факт. На літературному звіті Григорія Прокоповича були
присутні представники його дружної родини - дружина і Муза Катерина Іванівна,
невістка Оксана, найстарший онук Євген та наймолодший - Іванко. От і
подумалося: що ж треба митцеві, який вже відбувся, але в якого ще так багато
задумів, аби крила його долі довгі роки залишалися міцними та стрімкими?
Визнання і повага тих, до кого звернене його Слово, незгасаючий у серці вогонь
творчості й надійна підтримка найдорожчих і найрідніших йому людей.
Все це у народженого в День поезії Григорія
Бідняка є. Але нехай його літературне й особисте щастя ще довгії та благії літа
повниться життєдайною сторицею, живлячись могутніми соками землі отчої та
всього того найпрекраснішого, що, попри всі незгоди й тернії, створено і
творитиметься на ній руками і думками сотень поколінь, в яких завжди жила й
довіку житиме віра в те, що, за словами нашого земляка-поета, з часом загояться
всі рани, «буде свято і свій коровай...». Обов'язково буде, коли вогонь цієї
віри підтримують такі співці непохитної вірності, вселенської любові та святої
волі як Григорій Прокопович Бідняк.
Світлана СУЛАЄВА.
| 
