|
РОЗВИВАТИ МОВНІ ВІДНОСИНИ В
ІНТЕРЕСАХ УСІХ ГРОМАДЯН
Минулого
тижня положення нещодавно прийнятого Верховною Радою Закону про мовну політику
в Україні обговорювалися на зустрічах з працівниками централізованої
бібліотечної системи та керівниками міських соціальних служб за участю
заступника міського голови Олени Медяник і депутатів міської ради від Партії
регіонів.
Зокрема, Вікторія Ралко, працівниця бібліотеки
ім. М. Островського, зауважила: «Вважаю що глава держави знайшов єдино
правильний вихід із ситуації, що виникла після ухвали Закону «Про засади
державної мовної політики»: вирішив вивчити всі зауваження й пропозиції і потім
серйозно його допрацювати, виходячи з думок громадян. Головне, що піклування
про одних не порушували права інших».
На Дніпропетровщині
живуть представники дев’яноста національностей. Закон про мови, безумовно,
допоможе їм зберігати й розвивати свої культурні традиції. Зараз відбуваються
дуже цікаві зміни у поглядах тих людей, котрі спочатку побачили в ньому загрозу
Українській самобутності, а нині, ознайомившись із положеннями законодавчого
документа і зрозумівши його значення для країни, кардинально змінили думку.
Європейською хартією
регіональною визнається та мова, носіїв якої на території регіону зафіксовано
не менше 10% від чисельності всього
населення. Інформацію про наявність національних меншин котрі проживають у
нашому місті, можна отримати від державної служби статистики або під час
перепису населення. В Марганці за попередніми даними, росіяни складають 12% поляки
– близько 3%, є румуни, вірмени, роми. Всього в нашому місті мешкає до 20
національностей, але їх відсоток не значний. Українців – майже 75 відсотків.
від населення до владних структур повинні надійти підписні листи з проханням
встановити певну мову в якості регіональної. і вже потім на сесії міської ради
вона може отримати цей статус.
Олена Медяник наголосила:
Законом, зокрема, визначається, що практичні всі процеси (це і діловодство, і
судова справа, і прокурорський нагляд, і документація органів місцевого
самоврядуванням) й надалі вестимуться державною мовою. Дозволяються лише
виступи рідною мовою: якщо комусь важко говорити державною, він зможе
розмовляти мовою нацменшин, але лише в тому випадку, якщо вона визнана
регіональною. Що ж стосується держслужбовців і тих працівників, які постійно
спілкуються з людьми, то вони повинні володіти обома мовами: і державною, і
тою, якою людина отримає право звертатися до нас. На письмові звернення ми
також відповідатимемо тією мовою, якою написано листа».
Тож будемо й надалі
детально вивчати положення Закону про мови, обговорювати проекти змін і
поправок до нього, аж допоки не досягнемо повного порозуміння в цьому важливому
питанні.
Володимир Мироненко, депутат міської
ради від Партії регіонів. | 
