Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід залишив на землі, скільки добра подарував людям.

Валентин Чемерис

В рамках регіональної кампанії бібліотек Дніпропетровщини "Читаємо разом" «Це я, званий Чемерисом» бібліотекарями читальної зали  Марганецької центральної міської бібліотеки  оформлено книжкову виставку «Великий трудівник пера», на якій представлено твори українського письменника Валентина Лукича Чемериса (1936-2016), який майже 40 років жив і працював на Дніпропетровщині, де й розпочався його творчий шлях.

Валентин Чемерис - автор гуморесок, новел, оповідань, історичних романів, публіцистичних творів. Творча спадщина  письменника дуже велика. Вона вміщує різножанрові твори: гумористично-сатиричні, історичні, пригодницько-фантастичні, твори для дітей, автобіографічні. Але всі вони сповнені оптимізму.

Письменник порушує одвічні проблеми любові, вірності, боротьби за справедливість, виховання духовної особистості. «Що тут дивного, гумор я люблю, веселі речі я писав і писатиму до кінця свого життя. Але писатиму й інші – історичні, фантастичні і ще бо зна які, ті, що ляжуть мені на душу»,- говорив В. Чемерис. 

Твори Валентина Чемериса друкувалися в багатьох журналах: «Вітчизна», «Дніпро», «Березіль», «Ватра», «Київ», «Лель», «Світ пригод», «Пам'ять століть», «Барвінок», «Зміна», «Піонерія», «Перець», «Кентавр»; в газетах «Літературна Україна», «Молодь України», «Сільські вісті», «Культура і життя», «Зірка», «Час», «Веселі вісті» та в інших виданнях.

Його повісті та оповідання входять до збірок «Мандрівками століть» (1972), «Терем-теремок» (1983), «Котигорошкове поле» (1989), «Оберіг» (1992), в альманасі «Борисфен» (1992), «Альманах Фантастики-91», «Українська афористика Х–ХХ ст.» (2001), «Антологія прози Придніпров'я» (2005), «Кава з перцем» (2006), «Історія України очима письменників» (2013).

Він є упорядником і автором колективних збірок: «Молоді вишнівці» (1966), «Тіні кімнати сміху» (1989), «Пергамент старого Теренція» (1990), «Анекдоты и карикатуры» (1991), «Україна, ти моя молитва» (1993), «З любові і муки…» (1994), «Пригоди Івана Сміхована» (1995), «Веселки ріднокраю» (1995), «Українські анекдоти” (1995), «У державі гетьмана Остапа» (2009), «3 ким сміється Україна» (2009).

Валентин Чемерис прожив довге плідне життя. До останнього зберігаючи творчу активність, він написав понад 70 книжок. Твори письменника перекладено мовами колишніх республік СРСР, а також німецькою, болгарською, румунською, польською.

Для багатьох молодих літературних початківців він був добрим другом і мудрим наставником, взірцем духовності, толерантності, працьовитості. «Літературний гуру», «метр», письменник, який не тільки на словах, але й на ділі втілював принцип: «Головна ціль мистецтва – сіяти добро й любов», – відгукується про нього журналістка Любов Романчук у нарисі «Сіяч любові».

Помер Валентин Чемерис 4 грудня 2016 року в Києві у віці 80 років.

Вже після смерті письменника, у 2018 році, вийшов його автобіографічний роман «Це я, званий Чемерисом...». Твори письменника й надалі продовжують видаватися, задовольняючи зростаючий інтерес читачів до його творчості, до історії української минувшини.

Українська держава гідно оцінила творчі здобутки Валентина Чемериса. Нагороджений орденами Української православної церкви (рівноапостольного князя Володимира Великого І, ІІ, ІІІ ступенів, святого архистратига Михаїла, Андрія Первозванного ІІ ступеня;); орденом Святого Кирила й Мефодія; Почесною грамотою і медаллю Кабміну України.

Він – лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору ім. О. Вишні за збірку «Еліксир для чоловіків», нагороджений літературно-мистецькими преміями ім. Ф. Маківчука та С. Олійника (2008), гумористичними преміями Одарки і Карася, неодноразовий лауреат премії гумористичного журналу «Перець». 

У 1990 році отримав найпрестижнішу краєзнавчу нагороду – всеукраїнську літературну премію імені Д.І. Яворницького за романи: «Скандал в імператорському сімействі» та «Смерть Атея»; у 2008 році – за романи «Фортеця на Борисфені» та «Ордер на любов» авторові присуджена Міжнародна премія Українського козацтва «Лицарське перо»; у 2009 році – Всеукраїнська літературна Аркадієвська премія за роман «Ольвія» (чотири масових видання); у 2009 році присуджена літературна премія імені Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка «Без права повернення»; літературно-мистецька премія ім. І. Нечуя-Левицького за повість «Убивство на хуторі біля Диканьки». 

Він відзначений багатьма урядовими грамотами. Заслужений працівник культури України. 

Безперечно, Валентин Лукич Чемерис зробив значний внесок у розвиток духовності української нації, залишивши чималу духовну спадщину своїм нащадкам. Його творчий доробок – справжня скарбниця національної культури української держави. 

Підготували бібліотекарки читального залу ЦМБ:

І.І.Мащенко, В.В.Фіалковська, О.О.Середіна