 15 лютого в Україні відзначається День вшанування учасників бойових дій на території інших держав (Указ Президента України від 11 лютого 2004 року №180/2004).
15 лютого... Ця дата зіткана з багатьох кольорів: червоного - кольору крові, яка багряними пелюстками спадала на розпечений жовтий пісок, просочувалася крізь білі бинти і волала: "ЖИТИ!".
Минуло 33 роки, а Афганістан і досі болить. Спогади, думки і почуття – відлуння тієї реальності і страшної у своїй непотрібності події...
Після Другої Світової війни війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною та трагічною була війна в Республіці Афганістан. 10 років – з грудня 1979 року до лютого 1989 року тривала війна. Через афганське пекло пройшли десятки тисяч солдат.
Війна тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв. Під час неї тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наші співвітчизники, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад п’ятнадцять тисяч солдатів, Україні війна обійшлася у більш ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні – понад сто п’ятдесят тисяч ветеранів афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад шість тисяч є інвалідами.
Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля.
Окрім афганської, за часів СРСР, українські військові брали участь і в інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав - вони виконували «інтернаціональний» обов’язок у Чилі, Іспанії, Єгипті, В’єтнамі, Ефіопії, Сирії, Анголі, Мозамбіку на острові Куба та в інших «гарячих» точках. Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками миротворчих місій під егідою ООН, НАТО та інших міжнародних організацій. За даними Міністерства оборони України, з 1992 року понад 44 тисячі військовослужбовців ЗСУ взяли участь у 27 міжнародних операціях та місіях у різних регіонах планети.
 Цього дня в усіх регіонах України проходять урочисті пам'ятні заходи і церемонії — покладання квітів до пам’ятних знаків, проведення мітингів-реквіємів, зустрічей з учасниками бойових дій на території інших держав. У храмах і монастирях відбуваються панахиди за загиблими та померлими учасниками бойових дій на території інших держав.
З кожним роком все далі історія віддаляє нас від вогняних років Афганської війни, але час непідвладний викреслити з нашої пам'яті приклади мужності і вірності синів своєї Батьківщини, які з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської мужності та героїзму.
Напередодні бібліотекарі читальної зали провели історичний інформ-дайджест «Війна у кожного своя».
Учасники заходу уважно прослухали розповідь про події тих років та ознайомилися з матеріалами книжкової виставки, яка містить художню та документальну літературу про долю учасників страшної війни - втрати і біль, а водночас славу і гордість, які мають одну назву - Афганістан…. Бібліотекар запропонувала переглянути документи з тематичного досьє «Афганська війна: події, дати, факти», де зібрані матеріали про цих мужніх людей, наших земляків.
Пропонуємо книги, що розповідають про трагізм цієї страшної війни і мужність простих солдат:
 |
Клименко, О. П. Крізь вогонь і сльози = Throught the Fire and Tears: альбом/ Олександр Клименко . – Київ: Прес-КІТ, 2009 . – 320 с.
Альбом правдиво розповідає про «гарячі точки» світу кінця XX - початку XXI століття. Відвертими фотодокументами автор не лише І засвідчує героїзм, мужність, милосердя та самопожертву українських військових миротворців у блакитних шоломах ООН, а й намагається показати, що страждання, які довелося пережити людям під час воєнних та етнічних конфліктів у колишній Республіці Югославія, Африці, на Близькому Сході, всюди однакові...
|
| |
|
 |
Загиблі на чужині: Книга Пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем. — Київ: Пошуково-видавниче агентство “Книга Пам'яті України”, 2003. — 624 с.
“Загиблі на чужині” — історико-меморіальний том, що започатковує серіал “Книга Пам'яті України про громадян, які загинули у воєнних конфліктах за рубежем”. Ця звитяжно-трагедійна епопея тривала понад 60 років: починаючи від збройного зіткнення на Китайській Східній залізниці (1929 р.) і включно до 1990 року.
Документальне дослідження навічно закарбувало на сторінках тому прізвища земляків, які віддали свої життя, відстоюючи інтереси СРСР у зарубіжних країнах активною інтернаціональною допомогою народам у національно-визвольній боротьбі, підтримуючи владні структури цих держав.
|
| |
|
 |
Шурави - значит советский!: документальный рассказ. – К.: Молодь, 1988. – 152 с.
Документальный рассказ о воспитанниках комсомола Украины, с честью выполнивших интернациональный долг в Демократической Республике Афганистан.
|
| |
|
 |
Моісєєнко, І. Сектор обстрілу – “Аісти”: роман, статті, поезії/ Ігор Моісєєнко. – К.: Криниця, 2011. – 383 с.
Сектор обстрілу – це вимір, де війна лютує з особливою жорстокістю. Це ешафот, на якому четвертували душі вісімнадцятирічних, можливо, майбутніх Мікеланджело чи Бетховенів. Роман розтинає серце читача. Його сторінки стікають гіркотою палаючого металу і обпікають розпачем згарища. Цей твір сучасної військової прози, покликаний привернути увагу людства до його найболючішого виклику: «Суспільство, кращі сини якого полягають жертвами Молоху – ідолу війни, приречене опинитися на тому ж вівтарі». Ігор Моісєєнко строкову службу проходив в Афганістані (Джеллалабад), у батальйоні загиблого Поета-героя «Аіста» (О.І. Стовби). За роман «Сектор обстрілу – «Аісти» Ігореві Моісєєнку присуджено літературно-мистецьку премію №1 імені Богдана Хмельницького за 2010 рік Міністерства оборони України – за краще висвітлення військової тематики у творах літератури й мистецтва.
|
| |
|
 |
Дмитренко, А.М. Аист: художественно-документальная повесть/ Алексей Дмитренко. – К.: Молодь, 1985. – 256 с.
У цій книзі розповідається про життя та смерть поета, лейтенанта з Дніпропетровщини Олександра Стовби, що загинув у замовчуваній війні в Афганістані (1980 р.). За мужність та героїзм при виконанні військового обов’язку О.Стовба був удостоєний Зірки Героя. У 1984 році його посмертно прийнято до спілки письменників України. Автор повісті порушує непроминущі проблеми формування гідної особистості, громадянина і патріота, а також висвітлює документально трагічну тему винищення молодого покоління у кривавій афганській війні 1979 – 1989 років.
|
| |
|
 |
Дмитренко, А.М. Александр Стовба: документальная повесть. – М.: Политиздат, 1986. – 117 с.
В документальній повісті український письменник А. Дмитренко розповідає про коротке, але таке яскраве життя дніпропетровського хлопця лейтенанта Олександра Стовби, який загинув на афганській землі, виконуючи інтернаціональний обов'язок. В книзі використані вірші й листи героя, спогади про нього.
|
| |
|
 |
Стовба, А. Мама, я вернусь…: стихи/ Александр Стовба. – К.: Рад. школа, 1987. – 104 с.
Сборник избранных поэзий молодого лейтенанта, погибшего при выполнении интернационального долга в Афганистане.
Посмертно Александр Стовба награжден орденом Ленина и принят в Союз писателей СССР.
Подвиг во имя мира на Земле, во имя счастья всех людей - главная тема его откровенных, глубоко лирических стихов.
В книге использованы фрагменты фотокопий страниц из записных книжек поэта.
|
| |
|
 |
Стовба, А. И. За тебя - в атаку!..: стихи/ Александр Стовба.- М.: Мол. гвардия, 1983. – 95 с.
Это книга двадцатидвухлетнего офицера Советской Армии, который героически погиб, исполняя свой воинский долг. Она рождалась в дни его боевой службы - на стрельбище и на марше, на танкодроме и в учебном классе, наконец, в настоящем бою, в котором молодой офицер проявил себя подлинным патриотом своей Родины. Романтика воинского подвига является главной темой его творчества.
|
| |
|
 |
Коротков, Ю. 9 рота: роман/ Юрий Коротков, Дмитрий Грунюшкин. – М.: Гелеос, 2006. – 320 с.
…Они добровольно пошли на войну. Они не были плакатными советскими героями - обычные мальчишки оказались в 9 роте, знаменитой на весь Афганистан, самой отчаянной и боевой. Они выполнили приказ - в бою с "черными арабами" удержали высоту 3234, не отступили ни на шаг, не подставили своих. А те, кто выжил, уходили из Афгана победителями. Они выиграли свою войну… Книга иллюстрирована кадрами из фильма, предоставленными кинокомпанией "Слово"!
|
| |
|
 |
Алексієвич, С.О. Цинкові хлопчики: документальна проза/ Світлана Алексієвич. – Харків: Фоліо, 2020. – 284 с.
Мабуть у кожного з нас є свій запас захисту від болю – фізичного й психологічного. Біль автора цієї книги Світлани Алексієвич був вичерпаний до кінця книгою «У війни – не жіноче обличчя». Але ось вона вперше на справжній війні. Письменниця у своїй документальній повісті проходить шлях від людини до людини, від документу до образу. Предмет її дослідження – історія почуттів, а не історія війни. Про що люди думали? Чому раділи? Чого боялися? Прочитавши книгу ви разом з її автором знайдете відповіді на ці та інші питання.
|
| |
|
 |
Кавун, А.О. Канадагар. Забытый экипаж: роман/ Андрей Кавун, Олег Кавун, Андрей Орлов. – М.: Русь-Олимп, Астрель, 2010. – 282 с.
Эта книга основана на реальных событиях, произошедших в 1995 году. История о захваченных талибами в плен российских летчиках имеет захватывающий, драматичный сюжет и невероятный финал. Кажущееся недоразумение оборачивается долгими месяцами тюремного заключения. Их пятеро — и у каждого свой характер, свои идеалы, своя судьба. Как выжить и не озлобиться на весь мир? Как не сойти с ума, когда ты уже на грани, а дата расстрела назначена? К чему приведет конфликт внутри экипажа, сможет ли выстоять капитан и спасти тех, кто в него уже не верит?
Роман написан Андреем и Олегом Кавунами, создавшими одноименный фильм, и известным прозаиком Андреем Орловым.
|
Публікацію підготувала Ірина Мащенко
|
