Ці натхненні слова з поезії Лесі українки є своєрідним девізом національних шевченківських днів, які відзначають в Україні та світі на початку березня. В їх основі дві дати – день народження Кобзаря (9 березня 1814 року) та момент, коли завершилося земне життя митця (10 березня 1861 року). Тож наступного, 2014 року, людство відзначатиме 200-річчя поета. До шевченківських днів міська бібліотека для дітей організувала виставку - перегляд літератури «Кобзарі України».
З-поміж безліч книг, з якими має справу історія світової літератури, можна виокремити ті, що ввібрали в себе досвід віків і мають для народу значення заповітне. До них належить і шевченківський «Кобзар» - книга, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. На виставці представлені найрізноманітніші його варіанти. почесне місце відведене «Кобзарю», відтвореному з першого видання 1840 року. Цікавим фактом для читачів є наявність виготовленої у вигляді окремої книжечки передмови (упорядник – В.С.Бородін) до цього факсимільного видання. Рідкісний примірник подарував дитячій бібліотеці ветеран Великої Вітчизняної війни та праці, наш земляк Л.Г.Саксонський.
На виставці також представлено подарункове видання, яке вийшло друком у видавництві «Веселка». Воно якнайповніше репрезентує шевченкініану одного з найвидатніших графіків – Василя Касіяна (1896-1976), чия подвижницька праця від ранньої юності до останнього подиху була сповнена щирою зацікавленістю до творчості Шевченка.
Непідробний інтерес читачів викликає й повна збірка «Кобзаря». до неї увійшли твори, які в різні часи були вилучені царськими, а згодом і радянськими цензорами, добірка афоризмів поета, наведено бібліографічні відомості. Ще одна цікавинка – «Дитячий Кобзар» з чудовими малюнками Марини Михайлошиної.
На виставці також представлена література про кобзарів – непересічних постатей, які присвятили життя вшануванню творчості великого сина українського народу Т.Г.Шевченка. Про кобзарство – унікальне явище, що поєднує в собі невичерпну душу, незламну волю, співучий талант нашого народу – йдеться в книгах Б.Кирдан та А.Омельченко «Народні співці-музиканти на Україні», М.Литвин «Струни золотії».
Гордістю виставки серед видань про кобзарів стала книга «Співець з Чернечої гори», яка розповідає про нашого земляка Олексу Чуприну (1908-1993). Він зі своєю кобзою мандрував світом, та найбільше полюбляв бувати на Чернечій горі в Каневі. А в далекі 70-ті Олекса Чуприна грав та співав для робітничих кореспондентів у редакції місцевої газети «Шахтар Марганця», про що свідчить замітка «Фронтова подруга кобзаря» (1971 рік). Помер Олекса на 86–му році життя в Марганці, коли мешкав у родині сина Тараса. Виконуючи заповіт кобзаря, працівники Шевченківського національного заповідника перевезли його тіло до Канева і 10 травня 1993 року поховали на цвинтарі поблизу Тарасової гори. Краєзнавчі пошуки бібліотекарів і читачів щодо особистості Олекси Чуприни мали цікавий результат: створена тематична папка «Співець з Чернечої гори».
Кобзар – книга невичерпна, книга на віки. Нові прийдешні покоління знаходитимуть у ній синтез народного й вселюдського досвіду, як ми знаходимо його в книгах давніх, вік яких виміряється тисячоліттями. Тому так важливо знайомити читача з найрізноманітнішими варіантами «вічної» книги, аби кожен із них міг віднайти свою.
Світлана Логінова,
заслужений працівник культури України. | 
