Алієва Людмила Анатоліївна

    Разом з батьками і старшими сестрами Людмила Анатоліївна Алієва пройшла нелегкий шлях ГУЛАГів, дуже рано дізналася про ціну людської доброти. Скільки себе пам'ятає, в їх домі завжди жили музи. Чудово співала мати, красивими голосами наділені старші сестри - Лєна та Лідія. Любов в душі маленької Людмили Алієвої до гарної мелодії в її душі народила любов до чудового Слова. Син Олександр і дочка Гюльнара виросли з піснею, музикою і поезією, з ними вже йдуть самостійно по життю.

    З роками з'явилася потреба в авторській, власній пісні. За першою з'явилася друга, третя ... І життя для неї, педагога, заграло всіма квітами веселки: в її віршах, малюнках, в її піснях, в улюблених учнях, в набутті друзів-однодумців, також відзначених Божою іскрою.

Її рядки хвилюючі, зворушливі, щирі. Вони як живильна вода на згрубілі, зневірені людські серця, як вказівна зірка для тих, хто ще не втратив віри в те, що "краса врятує світ".