Віра Павлівна Хвостик (02.12.1938 - 07.09.2013)
Любов — то найцінніше диво з див.
Щасливий, хто страждав, та все ж любив.
Любов не змиє і часу ріка —
Її дарує нам Творця Рука.
Пише, коли душа співає, пише, коли вона плаче. Пише «во здравіє і за упокой». Пише з глибоким переконанням, що світ, не здатний породжувати красу, світ, який нищить красу фізичну і духовну,- приречений. Пише з глибоким переконанням, що «це дуже добре, коли птахи повертаються в свої гніздівля, а риба пливе на нерест в облюбовані нею затоки. Це значить, що людина (в тім числі і Віра Хвостик) не ведмедем йде по Землі...
Хвостик Віра Павлівна має вищу технічну та вищу гуманітарну освіту, член Спілки журналістів України, редактор громадсько-політичної газети «Марганчанка».
Поезії творить з шкільних років. З 1959 р. друкувалась в місцевій газеті «Шахтар Марганця» та обласній газеті «Прапор юності». Поезії Віри Павлівни притаманні висока громадянськість, патріотичне сприйняття світу, свого міста, сім’ї, держави...
Пріоритетною темою творчості талановитої поетеси є тема кохання, яка робить людину сильною, красивою, здоровою, здатною заради коханого (коханої) подолати неподолане.
Останні три роки В.П.Хвостик надає перевагу написанню пісенних текстів. Серед них – «величальна марганцю», «В хаті батьківській», «З добрим ранком» (музика М.Швидкого). «Жіноча пора», «Хмільною весною» (музика О.А.Морщавки).
Вірші, поеми, новели, мініатюри, молитви, байки – такий діапазон творчості авторки. І якщо вона і в свої 60 все-так же збуджено радіє кожному вдалому своєму рядочкові, то важко навіть уявити, наскільки її окриляють творчі знахідки близьких і рідних по духу людей – місцевих поетів, зібраних нею під своє крило в поетичному вернісажі «Евтерпа», що діє на сторінках газети «Марганчанка».
Хвостик Віра Павлівна має вищу технічну та вищу гуманітарну освіту, член Спілки журналістів України, редактор громадсько-політичної газети «Марганчанка».
Поезії творить з шкільних років. З 1959 р. друкувалась в місцевій газеті «Шахтар Марганця» та обласній газеті «Прапор юності». Поезії Віри Павлівни притаманні висока громадянськість, патріотичне сприйняття світу, свого міста, сім’ї, держави...
Пріоритетною темою творчості талановитої поетеси є тема кохання, яка робить людину сильною, красивою, здоровою, здатною заради коханого (коханої) подолати неподолане.
Останні три роки В.П.Хвостик надає перевагу написанню пісенних текстів. Серед них – «величальна марганцю», «В хаті батьківській», «З добрим ранком» (музика М.Швидкого). «Жіноча пора», «Хмільною весною» (музика О.А.Морщавки).
Вірші, поеми, новели, мініатюри, молитви, байки – такий діапазон творчості авторки. І якщо вона і в свої 60 все-так же збуджено радіє кожному вдалому своєму рядочкові, то важко навіть уявити, наскільки її окриляють творчі знахідки близьких і рідних по духу людей – місцевих поетів, зібраних нею під своє крило в поетичному вернісажі «Евтерпа», що діє на сторінках газети «Марганчанка».
Серце В.П.Хвостик дуже чуйне на всі наші біди та людські страждання. То не дивно, що останнім часом пишуться вірші, такі як «Візьмімося за руки, люди». Тут, як рефрен, приспівом повторюються слова:
Зімкнемо ж бо руки, люди,
Хай добро поміж нас буде,
Щоб людства колисці – Землі –
Не згинуть безслідно в імлі.
Через моря – океани
Братаймося в мирі, Земляни!
Пише більше українською мовою, тим пропагує державну мову, хоча й її російська – дуже образна, мальовнича.
В 1998 році в редакційно – видавничому центрі «Марганчанка» побачила світ збірка пісень на слова В.Хвостик «Жінка – квітка життя», написана разом з композитором О.Морщавкою. Ця книжечка налічує 15 пісень, які здобули своїх прихильників: «Батьків осокір», «Діана», «Пам’яті друга»...
В 2013 році ця талановита поетеса, журналістка покинула наш світ. Марганець втратив видатну марганчанку...
2 грудня 2015 року відбулося відкриття пам'ятника на могилі Віри Павлівни Хвостик.
