Самойленко Геннадій Олександрович - марганецький поет, член Марганецького міського літературного об'єднання "Віра".
Геннадій Олександрович Самойленко народився 18 травня 1951 р. в сім’ї залізничників м.Запоріжжя. Там же, в Запоріжжі, пройшло його «босоноге» дитинство. Проживаючи неподалік залізничного вокзалу, він з молодих років спілкувався з багатьма людьми, серед яких були цікаві, а часом і неординарні особистості. Розвивалася жива допитливість, яка пізніше, вже в шкільні роки, переросла в любов до книг, до поезії.
Як і багато його однолітків, підлітком він пробував свої сили в спорті. Його вабила до себе зброю, що і привело його до секції кульової стрільби. Старанність і бажання бути першим незабаром дало бажані результати.
Закінчивши середню школу, прийшов на завод «Дніпроспецсталь». Тут в робочому середовищі проходив він свої «університети». Заводський гарт і «відчуття ліктя» стали у пригоді на службі в армії.
Спортклуб «Динамо» і тренер допомогли з вибором роду військ. Служив він у Харкові, у внутрішніх військах МВС. Нові друзі, чудові командири і незабутні враження від служби формували його характер і світогляд. Тут же він вперше спробував себе в статусі художника і репортера. Продовжуючи тренуватися, брав участь в змаганнях, займав призові місця, став снайпером, мав нагороди.
Демобілізувавшись, повернувся на завод, брав активну участь в будівництві заводського Палацу культури «Жовтневий», де з великої сцени вперше прочитав свої вірші.
Друкувався в газетах: «Електрометалург», «Дніпровський металург», «Запорізька Січ», «Комсомольська правда», «Киевский вестник». Брав участь в поетичних конкурсах. Вийшли дві книги його віршів: «Будем знакомы» і «Белая ворона» з авторським дизайном.
Геннадій Олександрович вже багато років є членом Марганецького міського літературного об’єднання “Віра”. Його вірші надруковані в збірці любовної лірики поетів Придніпров’я “Як невинні закохані душі” (під ред. В.Х.Пугача).
