29 серпня – особливий день для кожного українця коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність.

Це не просто одна з дат у календарі – це момент, коли серця мільйонів українців б’ються в унісон, відчуваючи глибоку вдячність і скорботу.  Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

Війна, що триває з 2014 року, і яка у 2022-му переросла у повномасштабне вторгнення, розпочала нову сторінку нашої історії – історії безпрецедентного героїзму і неймовірної стійкості. Але, на жаль, і трагічних втрат. Поки триває війна, не можна напевно сказати про точну кількість загиблих, назвати кожного Героя поіменно, розповісти про їхні звитяжні подвиги, героїчні і трагічні історії.

У нинішній війні, ми платимо найвищу ціну за свободу, і тому збереження пам’яті про наших захисників і захисниць є священним обов’язком кожного з нас. Маємо зробити все, щоби пам’ять про них була живою і дієвою.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.

Поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою.

Аби вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну.

Аби наша пам’ять про них була живою.

З нагоди Дня пам’яті загиблих захисників України у центральній міській бібліотеці була підготовлена оформлена  книжкова виставка   « Україно моя, ти  на коліна  не стала! Героям твоїм  слава!»

Представлена література  розкриває реальну картину бойових дій  під Іловайськом, яка грунтується  на спогадах бійців і офіцерів, учасників Іловайської трагедії.  У двотомнику-розслідуванні боїв під Іловайськом, що увійшли в історію під назвою «Іловайський котел» подані нові факти про страшну трагедію у книзі Романа Зіненка  «Війна, якої не було». Її автор – учасник тих подій, боєць полку «Дніпро - 1». Він зібрав свідчення майже сотні 700 українських воїнів, які брали участь в операції й виходили так званим «зеленим коридором». Трагедію Іловайського котла  відображено у  творах художньої літератури, а також  кіно. Вийшов на екрани художній фільм «Іловайськ» - фільм про найстрашнішу подію за часів української незалежності. В картині відтворене все – від заходу добровольців у місто, до утворення котла і до "зеленого коридора", у якому російська армія розстріляла колону українських бійців. Відображають бої за Іловайськ і документальні фільми: «Тіні Іловайська», «Іловайська історія трагедії».

 Завжди пам’ятаймо усіх, хто поклав життя за Україну, за її сьогодення та майбутнє. Вічна пам’ять та слава героям, які загинули у боротьбі за незалежність української землі !

Будемо ж гідними подвигу загиблих захисників України!

 Пам’ятаємо… Шануємо… Не забудемо…

Герої не вмирають!

Слава Героям України!