Бабин Яр - одне з найвідоміших пам'ятних місць, пов'язаних із людською трагедією. У роки Другої світової війни це місце нацистського геноциду. Тут починаючи з 29 вересня 1941 року і до жовтня 1943 року гітлерівські окупаційні власті знищили понад 100 тис. осіб.

Бабин Яр у світі здебільшого відомий як місце масового знищення єврейського населення в столиці України. Насправді ж він став великою братською могилою для людей багатьох національностей, в тому числі і українців, які на той час волею долі опинилися в цьому місті.

Тому саме 29 вересня, Україна та весь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв масових розстрілів…

Міжнародна команда дослідників Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» визначила місця масових розстрілів євреїв у Києві наприкінці вересня 1941 року. Дослідження тривало півтора року. У роботі була використана унікальна технологія просторового 3D-моделювання.

 За висновками вчених, першим місцем масових розстрілів був протитанковий рів, що знаходився на перетині сучасних вулиць Києва: Олени Теліги і Дорогожицької. Саме тут 27-28 вересня 1941 року відбулися розстріли в’язнів «єврейського відділення» транзитного табору військовополонених, розташованого на Керосинній вулиці (нині – вул. Шолуденка).

Розстріли відбувалися і на дні основного русла Бабиного Яру, неподалік стику із західним відрогом.

Такі важливі, болючі трагедії, як Голодомор, як Голокост, як депортація кримських татар, День пам’яті жертв Бабиного Яру та багато інших трагедій, які відбувалися на українській землі з українським народом, який складається з багатьох етнічних груп, різних національностей  – вони є  у пам’яті  народу , їх не стерти і сьогодні….

Бабин Яр…. Забуттю не підлягає…Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".

Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка - близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.

До 83-річниці  наймасовішого розстрілу в урочищі,  жертв Бабиного Яру  у центральній міській бібліотеці  була підготовлена і оформлена виставка – вшанування «Бабин Яр 1941-2024: Пам’ять живе».

Книжкова виставка  знайомить читачів  з трагічними подіями, що сталися у Бабиному Яру, розповідає і надає короткий огляд  історичних фактів про масові розстріли у вересні 1941 року, а також роз'яснення значення Бабиного Яру як символу Голокосту та людської трагедії.