Він міг бути гордістю будь-якої європейської літератури. Але його вбив капітан Матвеєв в урочищі Сандармох. Оглядаючись назад може виникнути враження, що у деяких проявах інтелектуального та культурного життя сучасне суспільство і досі не дорівнялося до покоління Хвильового.
2 лютого 1901 року на Дніпропетровщині народився Валер’ян Підмогильний, письменник, талановитий прозаїк доби Розстріляного відродження. Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер.
Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю», – писав Валер’ян Підмогильний. Його односельчани згадують переважно про матір письменника. Вона була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю.
Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі.
«Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем. – згадувала мешканка села Чаплі Ярушевська, – Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання». Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.
 Важливою у житті письменника є також участь у літературно-мистецькому житті, зокрема, членство у щойно створеному «Асписі» (Асоціації письменників), з якого потім виокремилося літературне угруповання «Ланка» (1924–1926), яке з 1926 року було перейменоване на «Марс», тобто «Майстерню революційного слова». Участь у різних літературних групах сприяла поширенню творчості Підмогильного. Його твори друкувалися в літературних збірниках і журналах, серед яких були видання, заборонені владою.
У 1931 році Підмогильний переїхав до Харкова, вочевидь, у пошуках роботи (у Києві його вивели зі складу редколегії "Життя й Революції"). Працював редактором видавництва "ЛіМ", а також консультантом із зарубіжної літератури видавництва "Рух", перекладаючи з французької та російської мов. Він брав участь у багатотомному виданні перекладів Анатоля Франса та Оноре де Бальзака. Окрім цього відомо, що у цей час Підмогильний перекладав багатьох інших авторів. Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного.
Митець всім своїм єством хотів завадити поширенню радянської влади в Україні. Його серце краялося від її несприйняття. Один із мешканців будинку “Слово”, де у Харкові проживав Підмогильний, згадував, що в період голоду Валер’ян Підмогильний був одним із організаторів особливої їдальні для жителів будинку. (В будинку "Слово" мешкали українські радянські літератори. Майже всі вони були репресовані.)
А влітку 1933 року письменник разом з Антоненком-Давидовичем, Борисом Тенетою та Іваном Багряним здійснив велосипедну подорож Центральною Україною, щоб на власні очі побачити страшну руку геноциду української нації – голодомору.
Коли Підмогильний зрозумів, що його творчість може бути припинена другою хвилею репресій в Україні, він вирішив виїхати на полярну північ Росії, де можна було б знайти якусь роботу. На жаль, прозаїк не встиг.
Його заарештували 8 грудня, невдовзі після вбивства Сергія Кірова, що стало формальним приводом для початку нової хвилі репресій. За начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті терор проти керівників партії».
Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.
Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати.
3 листопада 1937 року до 20-тилітнього ювілею Жовтневої революції Підмогильному винесли вирок «Розстріляти», щоб звільнити місце для нових жертв. Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох (Карелія). Серед розстріляних були: Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол. Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.
Валер’ян Підмогильний був розстріляний у 36 років. Він міг ще творити і творити… Але його вбив капітан Матвеєв в урочищі Сандармох. Там, у 30-х роках НКВС розстріляли майже 10000 осіб 58 національностей.
Валер'яна Підмогильного було реабілітовано 1956 року.
http://www.istpravda.com.ua/articles/2016/03/6/148989/
http://www.istpravda.com.ua/digest/2012/11/12/99104/
https://galinfo.com.ua/news/rozstrilyanyy_za_slovo_den_narodzhennya_valeryana_pidmogylnogo_336489.html
http://slovopys.kubg.edu.ua/valerian-pidmohylnyi-neskorenyi-terorom/
"Гадаю навіть, що культурній людині тепер треба читати щонайменше чотири години на день. Інакше вона безнадійно відстане..."
(В.Підмогильний "Невеличка драма")
Пропонуємо Вам більше дізнатися про непересічну особистість Валер'яна Підмогильного та детальніше познайомитися з його творчістю за виданнями з фонду Марганецької центральної міської бібліотеки.
|
|
Нащадок степу [Текст] : спогади про Валер'яна Підмогильного / упоряд. М. Чабан. - 2-е вид. - Дн-ськ : Ліра ЛТД, 2001. - 221 с.
Книгу складають спогади сучасників про письменника і перекладача В. П. Підмогильного (1901 — 1937), одного з найяскравіших прозаїків Розстріляного Відродження. Ці мемуари є справжнім документом про життя людини, яка була свідком, учасником і жертвою однієї з найжорстокіших епох в історії людства.
|
 |
Підмогильний, Валер'ян Петрович. Повість без назви... [Текст] : вибране / В. П. Підмогильний ; уклад Ю. Ковалыва. - К. : Академія, 2016. - 320 с. - (In crudo).
«Повість без назви» — найдивовижніший твір Валер’яна Підмогильного (1901—1937). Головний герой розшукує у величезному місті чарівну незнайомку, котру мимохідь побачив серед вуличного натовпу і в яку пристрасно закохався. Ця жінка стає його мрією, спонукає переосмислити все своє життя, переоцінити власні ідеали, заново осягнути себе і цінність людського існування. Читача вражає щирість роздумів і точність слова письменника. До збірки входять також ранні оповідання автора. Наведені твори зберігають свою цінність і сьогодні. Вони сповнені людяності, допомагають глибше зрозуміти себе і наш час.
Проза Валер’яна Підмогильного природно вписується в контекст високого європейського літературного модернізму. Останній його твір «Повість без назви…» визнано найблискучішим у тогочасній українській літературі. Це — досконала за художньою формою, а за пафосом близька до сковородинівства самодискусія, в якій протистоять актуальні для того часу і людського майбутнього ідеї та принципи.
|
|
|
Підмогильний, Валер'ян Петрович. Третя революція [Текст] : оповідання, повісті, роман / В. П. Підмогильний. - К. : Український письменник, 2012. - 619 с. : портр. - (Українська класика).
До майбутньої Нобелівської премії Валер’янові Підмогильному не дали дожити — розстріляли у розповні літ. Він міг здолати європейський літературний олімп: інтелектуал, знавець мов, європеєць за культурою знань і мислення. Прохідних дворів/місць у його прозі нема...
Інтелектуально-психологічна проза В. Підмогильного - помітне явище в історіі українського письменства. У своїх творах автор неодноразово звертався до проблем людини та сенсу людського буття й невтомно шукав відповіді на них.
|
|
|
Підмогильний, Валер'ян Петрович. Місто [Текст] : для старшого шкільного віку / В. П. Підмогильний ; авт. передм. О. Лещенко. - К. : Школа, 2008. - 288 с. - (Шкільна хрестоматія).
Творчість В. Підмогильного продовжує традиції української класичної літератури, яка свою поетику будувала на увазі до людини, співчуття до неї. Роман "Місто" - найвидатніший твір письменника, який і нині читається з чималим інтересом.
|
|
|
Підмогильний, Валер'ян Петрович. Місто. Невеличка драма [Текст] : роман / В. П. Підмогильний ; упоряд. Н. Бернадська. - К. : Знання, 2016. - 439 с.
«Місто» і «Невеличка драма» - кращі зразки вітчизняного урбаністичного та інтелектуального роману, що увійшли до скарбниці української прози. Ці твори спонукають читача до роздумів над природою людини, сенсом життя, суперечностями між розумом і почуттям, почуттям і обов’язком.
|
 |
Підмогильний, Валер'ян Петрович. Місто [Текст] : для старшого шкільного віку / В. П. Підмогильний ; авт. передм. О. Лещенко. - К. : Школа, 2008. - 288 с. - (Б-ка шкіл. класики).
У виданні представлено роман «Місто» відомого українського письменника В. Підмогильного (1901—1937) — одну із знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Це суто українська драма людини — сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз'їдає серцевину особистості.
Твір рекомендовано до вивчення шкільною програмою з української літератури.
|
|
|
Підмогильний, Валер'ян. Невеличка драма: роман, повісті/ Валер'ян Підмогильний; вст. стаття К.П.Фролової. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990 . - 326 с.
Твір став продовженням марґінальної теми “Міста”, але в основному зосереджений на любовних колізіях, на протистоянні світлих ідеалізованих уявлень про сердечні почуття та грубо утилітарні ставлення до людини. У машинописній передмові автор наголошував, що своїм новим “неміщанським” твором він намагався викрити соціально небезпечне міщанство, “щось подібне до іржі, що точить нишком залізо дверей, не даючи їм вільно розчинитись. Та, очевидно, був точнішим в одному з останніх листів із Соловків, коли самозізнавався, що у своїх творах переважно мовив про себе, тому мав намір написати “повість про інших людей”. Це певною мірою, стосується фабульно нескладної, камерно ситуативної “Невеличкої драми”, де події відбуваються у київській квартирі, більше однієї доби, що викликає архетекстуальні алюзії на запроваджену класицизмом теорію єдності місця, часу і дії.
|
 |
Підмогильний В.П. Оповідання. Повість. Романи/ Валер'ян Підмогильний; вст. ст., упоряд. і приміт. В.О.Мельника; ред. тому В.Г.Дончик. - К.: Наукова думка, 1991. - 800 с. - (Б-ка укр. літератури) (Рад. укр. літ-ра).
У даному томі вміщено значну більшість ірозової спадщини В. Підмогильного за 1918—1934 рр. Крім «Повісті без назви», всі твори побачили світ ще за життя письменника. Оповідання друкувалися збірками: Твори.— Т. 1. (Катеринослав : Українське видавництво, 1920.—168 с.), «Військовий літун» (К.: Червоний шлях, 1924 — 168 с.), «Проблема хліба» (К.: Маса, 1927. —219 с.— Вид. 2 (К.: Книгоспілка, 1930. — 172 с.). Роман «Місто» видавався двічі на Україні (Харків: Кннгоспілка, 1928. —256 с., і повторно в 1929 р.) та в перекладі російською (М. — Л.: ГИЗ, 1930. —302 с.). Деякі твори (оповідання «Син», повість «Третя революція») виходили окремими виданнями.
Роман «Невеличка драма» публікувався в журналі «Життя й революція» (1930.— № 3—6). «Повість без назви» (1934), що збереглася незавершеною в рукопнсі, вперше опублікована в журналі «Вітчизна» (1988. — № 2).
|
Для того, щоб дізнатися про наявність потрібної книги, скористайтеся електронним каталогом Марганецької центральної міської бібліотеки. |
