Щороку в четверту суботу листопада  Україна вшановує пам’ять  жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодоморів  1921–1923 і 1946–1947 років.

У 2025  році День пам’яті жертв Голодоморів припадає на 22 листопада.

У цей день о 16.00 відбудеться Загальнонаціональна хвилина мовчання.

Цього року країна в четверте  вшановуватиме жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

Український інститут національної пам’яті підготував інформаційний матеріал до Дня пам’яті жертв голодоморів та окреслив ключові моменти з історії. Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодоморів  1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям. Тобто розрахунок був на фізичне знищення нашої нації.

До цієї скорботної дати у центральній міській бібліотеці була  підготовлена  і оформлена  книжкова    виставка

  « Чорні крила Голодомору».

Через  роки  після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову – знищити українську націю як таку. Для цього окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста.

Але навіть під час повномасштабної війни уся Україна  в цей день  долучиться  до загальнонаціональної хвилини мовчання та акції "Запали свічку " — українці запалять  вогник на підвіконні на згадку про жертв сталінського терору.  Адже кожен вогник у вікні – це свідчення того, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих, це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє. Нехай полум’я свічки зігріє душі невинно убієнних і нагадує нам усім: народ, який пам’ятає своє минуле, має майбутнє.

Центральна міська бібліотека також долучилась до Всеукраїнської акції  " Запали свічку".

Тільки єднаючись  у вшануванні тих, хто став жертвою геноциду голодом, ми нагадуємо собі й усьому світу, що темрява не може перемогти, що рано чи пізно зло засуджують, а жертв — пам’ятають і шанують.