16 серпня свій ювілейний день народження відзначає талановитий марганецький поет Олег Григорович Жига. 

Жига Олег Григорович – поет, відомий на Дніпропетровщині бізнесмен-аграрій, співавтор колективної поетичної збірки «Краю мій лелечий» (2009р.) та збірки любовної лірики поетів Придніпров'я "Як невинні закохані душі".. Його вірші публікувались у місцевій пресі та журналі «Хортиця» м. Запоріжжя.

Народився Олег Жига 16 серпня 1960 року в місті Марганець, що на Дніпропетровщині, у сім’ї шахтаря. Дитинство Олега пройшло у с. Миколаївці (нині мікрорайон міста Марганця), де навчався в початковій школі №10, потім – в СШ №3, після закінчення якої навчався в Томаківському СПТУ №8. З 1978 по 1983 рр. навчався у Дніпропетровському аграрному інституті, який закінчив з відзнакою. Після служби в лавах Радянської Армії (1983 – 1985рр.) декілька років втілював аграрну науку на різних посадах колективного господарства ім. С.Орджонікідзе. З 1997 року по цей час очолює фермерське господарство «Нива-1» Нікопольського району, де започаткував передові технології вирощування зернових культур, що дозволило знизити собівартість вирощування вдвічі та підняти врожайність на окремих полях до 90 центнерів з гектара.

Вірші Олег почав писати в шкільні роки, а більш серйозна поезія виходить з-під його пера в останні 20 років. Це видно з віршів, розміщених на українських сайтах інтернету, а також з відгуків про його творчість відомих українських поетів.

Готуючи до друку чергову підбірку віршів Олега Жиги, головний редактор журналу «Хортиця» Григорій Лютий пише: «В моїй свідомості виникло багато різних і навіть протилежних думок. Перша: якщо людина талановита – вона талановита у всьому. Бо справді, навіть у моїх колег, визнаних членів Спілки письменників, далеко не часто знайдеш таких відкриттів, як у Жиги:

«Немає сліз, в очах лиш сіль,
І нічим плакати за щастям.
Що ж курява там звідусіль?
Де ти взялась на мене, трясця?»…
Особливо дивує оця антитеза «плакати за щастям…».

На початку 80-х років Олег Григорович був учасником рок-гурту, у складі якого були Віталій Хіль та Михайло Чорний, які написали більше десяти пісень на вірші Олега. Останнім часом марганчан радують пісні у виконанні барда-композитора Юрія Дагаєва, написані на вірші О.Жиги: «Её сущность», «Звезда Востока», «Я войду в Божий храм» та інші.

Олег Жига – двомовний автор, поезія його різнопланова, багатожанрова: гумор, балади, мініатюри, громадянська лірика, філософські вірші. Одним із них є вірш «Осень»:

Дорога, в дебрях заплутав,
                                     уперлась в небо.
Пойди, попробуй разбери,
                                     где быль, где небыль?
Булавкой сколота душа -
                                     никто не сглазит.
Плетется осень, не спеша,
                                     и в медном тазе,
Налитом дождевой водой,
                                     купает листья.
Устав от пламенных речей,
                                     ждёт тихих истин.

Глибока філософія простежується в коротких віршах Олега Григоровича, наведених нижче:

ХАНДРА

Зима, гнилая, как болото,
Привносит в жизнь мою хандру.
И даже храмов позолота
Не озаряет по утру.

Вслед за хандрою безнадёга
Сливает всё в один кувшин,
Она тягуча, словно деготь,
И до безумия аршин.

ПРОРОК

Чтоб ложь от правды отличить,
Он, повинуясь голосу, что свыше,
Пришёл к слепым, их видеть научить,
К глухим пришел, чтоб научить их слышать.

У автора є відверто брутальні вірші. Як от російськомовний вірш «Волчья суть»:

«Я в полнолунье вою на луну,
И волк мне брат, и псов я ненавижу,
Алмазом в тысячу карат
Луна становится всё ближе,
Смятением душа полна,
И капает с клыков слюна.
Я злюсь и вою на луну,
Схожу с ума от этой злобы,
На верность стае присягнув,
Лишь только вырвавшись с утробы.
Я в детстве с молоком впитал:
В бою надейся лишь на зубы,
Со смертью вровень мой оскал,
Нет, не видать вам волчьей шубы!
С меня так шкуру не содрать,
Я глотки вам порву клыками,
Эй вы, охотничия рать,
Ну, выходи на бой с волками.
За стаю нынче я в ответе,
И за волчиц, и за щенков,
Пусть знаю, выжить мне не светит,
Но я свободен от оков.
Лечу я грудью на клинки,
Но грянул залп, и не залечь,
А падать как-то не с руки,
И шкуру в клочья рвёт картечь.
Не пережить мне ста смертей,
Пусть мой прыжок жакан обрушит,
Но вам достанутся в трофей
Лишь окровавленные уши.»

Як говорить сам автор: «Кожен поет повинен залишити свій слід – віршованими рядками оспівати дівочу красу, красу почуттів до коханої, інакше він не поет». Любовна лірика Олега Григоровича — одухотворена, возвеличена, автор знаходить дивовижні метафори, епітети та порівняння. То ж прямуємо, шановні друзі, поетичними стежками до вершини творчого таланту Олега Жиги.

Анатолій Гнєзділов, письменник, літературний критик, член НСПУ.

Щиро вітаємо Олега Григоровича Жигу з Днем народження, бажаємо йому міцного здоров'я, безмежного натхнення, успішних творчих здобутків та всіляких бажаних досягнень!

Поетичні твори Олега Жиги ви зможете почитати на сайті Клубу Поезії.

   Нові вірші Олега Жиги (Клуб Поезії).