Марганецька центральна бібліотека отримала в подарунок карти "Великий Луг Запорозький у ХІХ столітті". Це надзвичайно цінне картографічне видання, про яке ми давно мріяли. Відвідувачі бібліотеки досить часто цікавляться темою запорозького козацтва, історією території Запорожжя (не плутайте із сучасним містом Запоріжжя) і, зокрема, Великого Лугу Запорозького.

Фото В.Садиков

В пошуках карти бібліографка ЦБС звернулася до В`ячеслава Зайцева, історика, археолога, депутата Запорізької міської ради, володаря ордену “За мужність” ІІІ ступеня, завідувача інформаційно-видавничим відділом Національного заповідника "Хортиця". В 2016 році В’ячеслав Зайцев як член комісії з бібліотечного краєзнавства ЗОО НСКУ виступив ініціатором проєкту зі створення цієї карти. Написав її молодший науковий співробітник НЗ «Хортиця» - Олег Власов. Дуже вразило, як щиро В'ячеслав поставився до звернення, як би Марганецька бібліотека могла б мати таку карту в своєму фонді. Він люб'язно подарував три карти і відразу ж відправив їх у Марганець. Щиро дякуємо В’ячеславу Зайцеву за такий цінний подарунок для всіх користувачів бібліотеки!

Мапу Великого Лугу Запорозького було створено запорізькими краєзнавцями - членами Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України з метою відродження історичної пам’яті. Це мапа Великого Лугу Запорозького, як би він міг виглядати майже 200 років тому –  у ХІХ сторіччі. Запорозьким дослідникам вдалось відтворити це неперевершене диво природи - Великий Луг у його первозданному вигляді, а це - сотнi географiчних назв (топонiмiв) балок, курганів, сел, урочищ, рiчок, проток та озер.

Великий Луг Запорозький - диво природи первісного Дніпра, принесене у жертву "технічному прогресу" у середині ХХ ст. "Луг" означає низовинні плавні, помережені лабіринтом річок, проток, рукавів, озер та боліт, вкриті густими очеретами, лататтям, луками, заплавними лісами та чагарниками, з-поміж яких деінде здіймалися високі піщані кучугури. Все це дуже відрізняло його на тлі неозорих причорноморських степів. Під словом «Великий» маються на увазі розміри Лугу. Зі сходу на захід, від гирла річки Янчекрак до лиману Великі Води, тягнувся він понад 100 км, а з півночі на південь розширювався до 20-25 км. «Запорозький» - це той, що лежить нижче Дніпрових порогів.

Коли у квітні починалася повінь, плавні являли собою суцільний водний простір. Максимум рівня води припадав на кінець квітня і початок травня, мінімум – на вересень і жовтень. Кожного року м’який ґрунт плавнів піддавався сильній течії, а тому весь час у топографії Великого Лугу відбувалися незначні зміни.

Надзвичайно багатою була жива природа плавнів. З дерев тут найбільше росли верба, тополя, в’яз, вільха, зустрічалися й дуб та береза дніпровська. У хащах жили кабани, косулі, зайці, борсуки, видри, а у козацькі часи зустрічалися ще й бобри, дикі коні тарпани, сайгаки, тури і навіть ведмеді. Найбільше було птахів: чапля, лелека, бугай, квак, мартин, пелікан, водяна курочка, чірок, кулик, орлан білохвост, чібіс, сова, скопа – ось далеко не повний перелік. З давніх часів найважливіших багатством Дніпра вважалася риба. Чимало цінних промислових риб ловилося у Великому Лузі: чехоня, сазан, судак, в’язь, головень, плітка, жерех, минь, карась. Колись зустрічалися й осетрові – стерлядь, білуга, севрюга.

П’ять з восьми Запорозьких Січей стояли у XVІ – XVІІІ ст.ст. на Великому Лузі. З цими місцями були пов’язані імена Івана Сірка, Дмитра Вишневецького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та інших видатних українців. Уважний споглядач карти помітить позначку Томаківської Січі, що знаходилася поблизу сучасного міста Марганець і яка, на думку багатьох дослідників, вважається першою Запорозькою Січчю.

Низове товариство спиралося, як на міцну фортецю, на неозорі плавневі хащі у лабіринті проток і озер. У Великому Лузі і поряд із ним виникали сотні козацьких зимівників. Наприклад, в селі Гологрушівка (або Грушівка), позначеного на карті, знаходився козацький зимівник видатного кошового отамана Івана Сірка. Він його прізвища отримало назву й урочище Сірківка, що позначено на мапі якраз неподалік села Гологрушівка.

За радянських часів свідчення про Великий Луг Запорозький було буквально стерте з людської пам’яті. Страшна трагедія Запорозьких земель сталася у 50-х роках ХХ сторіччя – спорудження Каховської ГЕС, створення штучного моря – так званого Каховського водосховища. Під його водами опинилася 2155 квадратних кілометрів території сучасних Запорізької, Дніпропетровської та Херсонської областей (майже 230 кілометрів навздовжки та подекуди в ширину до 25 кілометрів). Штучне море фактично знищіло найродючіші землі, луги, ліси, річки, озера, де усе кишіло рибою і звіром, це був справжній Едем за Дніпровськими порогами.

Десь там на дні штучного водоймища лишилися понад 90 сіл – Грушівка, Кут, Дудчани, Чернишівка, Покровське… Плавневі затоки – Сірківка, Паліївщина, Васюрине, Степовик, Наливач, Велика Пуща… Балки – Чортувата, Чабанка, Вертелів, Тиха, Вороняче царство, Волова… Річки, озера та острови – Ревун, Лапинка, Підпільна, Похила, Шершава, Темна, Скарбна, Сисина, Лиса, Савка, Головате, Оріхове, Лопухове, Гредчине, Домаха, Бакланове, Хомине, Кривеньке, Прищепа, Піскувате, Лебедина, Скажена, Бистрик, Нажора, Перебій, Бугай, Тарас, Цимбал, Кругляк, Щуче, Чирва, Чабанка, Шарай, Яма Кота, Біле, Хрещате, Солдатське, Матроське, Дармоліївка… Скіфські кургани – Сидориха, Лисі Могили, Журавлиха… Побічним ефектом цього злочину було брутальне знищення кількох Запорозьких Січей і тисяч інших пам’яток давнини.

Карта "Великий Луг Запорозький у ХІХ столітті" є спробою відродити пам’ять про часточку спадщини предків. Вона допоможе уявити природнє диво,  дивовижні плавні Дніпра – Великий Луг Запорозький.

Підготувала Ольга Забенько, пр. бібліографка ЦБС