«Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», — писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей.

«І як же ненавиділи його поезію, його пам’ять сталіністи, які за часів Брежнєва здобувалися-таки на реванш за удар, завданий їм на XX з’їзді КПРС. Не вмер би Василь Симоненко — його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших. Чи загнали б у петлю, як Григора Тютюнника або Віктора Близнеця, у загибель від горілки, як Станіслава Шумицького, Валерія Юр’єва, Василя Бондаря... Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але — і в цьому я непохитно впевнений — не змусили б його відмовитися від свого «Я», — так характеризував ту епоху Станіслав Тельнюк.

Саме з нагоди 85-річчя від дня народження видатного українського поета Василя Симоненка в Марганецькій центральній міській бібліотеці відбувся літературний вечір "Я хочу правді бути вірним другом". На цей захід до бібліотеки завітали учні старших класів ЗОШ №2 (вчитель Є.О.Шаповал). 

Ведуча заходу, бібліотекар Марганецької центральної міської бібліотеки Вікторія Василівна Жданова розповіла присутнім про коротке, але таке яскраве та відважне життя українського поета-шестидесятника. Лише за 28 років він створив поетичні твори, сповнені безмежною любов'ю до України, до рідної матері та коханої дружини. Хоча за життя Симоненка вийшла друком лише одна збірка — «Тиша і грім», друга побачила світ тільки після його смерті. Під час літературного вечора декламувалися уривки з кращих віршів Василя Андрійовича, демонструвалися фотоматеріали та відеоролики про його життя, творчість та трагічний кінець життя, які підготувала пр. бібліограф ЦБС Ольга Забенько.

Молодий та сміливий, він не боявся говорити те, що не можна. Його поезії, які допускалися до друку, коригувалися, «приводилися до норми». Не так давно стало відомо, що «офіційні» рядки відомої поезії «Любове грізна! Світла моя муко! Комуністична радосте моя!» в авторському варіанті звучали по-іншому: «Любове світла! Чорна моя муко! І радосте безрадісна моя!». І це не єдиний випадок цензорської «допомоги».

Один з найвідоміших віршів В. Симоненка «Лебеді материнства» автор присвятив своєму сину Лесеві. За формою, це власне колискова пісня. Але, не зважаючи на назву, це пісня люблячого батька. За змістом, духовним наповненням це заповіт поета усьому українському народу. 

Буктрейлер до вірша "Лебеді материнства" мали змогу переглянути присутні на літературному вечорі. «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину» - ці слова не залишають нікого байдужим, саме ці рядки викарбувані на пам’ятнику В.Симоненку в Черкасах, який свято вірив в краще майбутнє та процвітання України!

Підготувала Ольга Забенько, пр. бібліограф ЦБС

Фото - Вікторія Фіалковська, бібліотекар ЦМБ.