Термін «одинока матір» на законодавчому рівні не визначено, проте відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 одинокою матір’ю вважають жінку, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

  Отже, основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є: виховання та утримування дитини без участі батька. Одержання жінкою аліментів від батька дитини, ведення з ним спільного господарства позбавляє статусу одинокої матері.

 Підставою для отримання статусу одинокої матері є відсутність запису про укладення шлюбу або наявність свідоцтва про розірвання шлюбу. Втім, свідоцтва недостатньо. Необхідно підтвердити факт того, що батько справді не бере участі у вихованні дитини. Для цього мати може звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав, з приводу чого буде постановлено рішення суду. Можна також звернутися до поліції у зв’язку з необхідністю розшуку батька у справі за позовом про стягнення аліментів. У цьому разі документом, який підтверджує факт неучасті батька у вихованні дитини, буде відповідна постанова слідчого. Також підставою може стати довідка зі школи, садочка про те, що батько не бере участі у вихованні дитини, або подібний акт, складений та підписаний сусідами. Слід додати, що зазначений перелік документів не є вичерпним, а єдиного встановленого зразка документа, який би засвідчував статус одинокої матері, немає.

Законодавство України встановлює низку ПІЛЬГ:

• Відпустка.
  Право на додаткову (соціальну) відпустку тривалістю 10 днів без урахування святкових та неробочих днів. Невикористану за минулі роки додаткову відпустку можна взяти будь-коли, або ж у разі звільнення вона буде компенсована грошима.
• Заборона залучення до надурочних робіт та відряджень.
  Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхньої згоди.
• Заборона у відмові в прийняті на роботу.
  Ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлює заборону у відмові одинокій матері в прийнятті на роботу, зниження заробітної плати та у звільненні за ініціативою роботодавця до досягнення дитиною 14-літнього віку. Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.
• Право на житло.
• Податкова знижка.
• Тимчасова допомога на дітей.

Допомога одиноким матерям надається при наявності однієї з таких підстав:

– рішення суду про стягнення аліментів не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;

–  батько перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнаний в установленому порядку недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;

–  місце проживання (перебування) батька не встановлено.

  Для призначення тимчасової допомоги одержувач повинен подати в Управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання (перебування) документи, передбачені п.6 Порядку 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме»:

– заяву;
– копію свідоцтва про народження дитини;
– довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) дитини;
– довідку про реєстрацію місця проживання (перебування) одержувача.

Крім того, залежно від підстав, на яких призначається тимчасова допомога, додатково подаються такі документи:

– рішення суду (виконавчий лист) про стягнення з батька аліментів на дитину;
– довідка державної виконавчої служби, яка підтверджує факт несплати аліментів протягом шести місяців, що передують місяцю звернення;
– довідка відповідної установи про перебування батька під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його в установленому порядку недієздатним, а також перебування на строковій військовій службі;
– повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання (перебування) батька дитини не встановлено.

  Розмір тимчасової допомоги залежить від віку дитини і розміру прожиткового мінімуму, гарантованого державою для дитини цього віку. Допомога на дітей, зокрема, одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років, надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї у розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 30% і більше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум на дитину до 6 років становить 1492,00 грн. та на дитину від 6 до 18 років – 1860 грн. Дані про свої доходи потрібно поновлювати кожні 6 місяців в Управлінні праці та соціального захисту населення.

Для того щоб отримати гарантовані законодавством пільги за місцем роботи, необхідно подати в кадрову службу такі документи:

– свідоцтво про народження дитини, в якому відсутній запис про батька;
– свідоцтво про народження дитини і витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 135 СК;
– довідка з органів праці та соціального захисту населення про призначення відповідної допомоги.

  Згідно з положеннями українського законодавства, одинокий батько теж має відповідні права та пільги. Порядок отримання статусу одинокого батька та аналогічних пільг – такий само, як і для одинокої матері.

Заступник начальника відділу

Марганецьке бюро правової допомоги Рубан Сергій