НЕХАЙ НІХТО НЕ БУДЕ ЗАБУТИЙ
Про цю людину ми, бібліотекарі, дізналися з книг Є.Ю.Крючкова «Быль земли горняцкой», Я.В.Мандзія «130 лет упорства, подвигов, свершений…», на 28-ій сторінці якої можна прочитати: «... 21 февраля 1944 года приказом по Наркомату черной металлургии, подписанным И.Ф.Тевосяном, возобновил деятельность трест «Никополь-Марганец». Управляющим был утвержден отозванный с Урала В.П.Сотников.» Тобто після звільнення Марганця від німецько-фашистських загарбників 6 лютого 1944 року відновлювати шахти було доручено Володимиру Петровичу Сотнікову, який і став керуючим треста, пропрацювавши на цій посаді до 1955 року.
Дякуємо за кропітку працю, вміння цінувати людей, зберігати пам’ять про них бібліотекаря профспілкової бібліотеки Анну Василівну Гордієнко. Завдяки її статті «Не оставляйте неподписанных фотографий...» (дивись «Горняцкий вестник» за 2020 рік №20-22) читачі познайомились з непростою долею Володимира Петровича, який заслуговує Світлої пам'яті в серцях не одного покоління марганчан. Бо біографії людей, пов’язані трудовим життям з МГЗКа, назавжди входять в саму історію нашого міста, кожне прізвище нам дороге.
Із гарно написаної статті А.В.Гордієнко ми дізнаємося про дитинство Володі Сотнікова, роботу Володимира Петровича на Донбасі, створення сім’ї, сина і двох доньок, роботу з 1938 року в м. Марганці, евакуацію під час війни на Урал, роботу в тресті в післявоєнний час, відрядження в Чехословаччину, життя на пенсії.
Автор статті про В.П.Сотнікова дякує за допомогу в підготовці матеріалу внучатого племінника Володимира Петровича, адвоката з м. Кривий Ріг Дмитра Антонова. А сьогодні центральна міська бібліотека поповнилася новим документом про життя В.П.Сотнікова «Управляющий трестом «Никополь-Марганец» в 1944-1955 годах», який нам надіслав Д.Антонов. Це видання стало додатковим до тих документів, що вже були в бібліотечному фонді нашої бібліотеки. Дякуємо автору за чудову мову, стиль викладу, оформлення книги, а читачів запрошуємо в нашу бібліотеку познайомитися з підбіркою матеріалів про таку унікальну особистість як Володимир Петрович Сотніков.
|