4 лютого 1936 року на Миколаївщині народився Борис Мозолевський, український археолог і поет, дослідник скіфської старовини.

Він мріяв стати військовим льотчиком, навіть вступив до спецшколи Військово-Повітряних сил в Одесі. Згодом  навчався в Єйському вищому військово-авіаційному училищі, аж поки  його не скоротили у зв’язку зі скороченнями в армії. Потім Борис Мозолевський відкрив для себе археологію. Він став активним учасником археологічних експедицій, якими керував скіфолог Олексій Треножкін. За написання вільнодумних віршів за ним стежили радянські спецслужби. Його звільнили з посади редактора у видавництві «Наукова думка».  

Відкриття унікальної знахідки сталося 21 червня 1971-го поблизу міста Орджонікідзе на Дніпропетровщині. Золоту скіфську пектораль нарівні зі скарбами Тутанхамона вважають головною археологічною знахідкою ХХ століття. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено найсенсаційнішу знахідку ХХ ст. – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Нагрудна прикраса скіфського царя IV ст. до н.е. 30,6 см у діаметрі, виконана із золота 958 проби, вага 1148 грамів. Її вартість обрахувати неможливо. 

«І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. – писав Борис Мозолевський в етюді «Шлях до себе», – Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом».

Знаючи, що відкриття такого рівня осідають у музеях митрополії, Борис Мозолевський, надягнувши на шию вишукану прикрасу філігранної грецької роботи, чудо «мікромініатюрної» ювелірної техніки, 1150-грамовий шматок чистого золота, зверху – засмальцьовану стару тілогрійку, привіз її до Києва.

А що далі? Якщо злапають органи: пришиють крадіжку – і вишка, тому до гуртожитку краще не заходити. Загорнув Борис знахідку у газету, поклав до авоськи і пішов до Олеся Гончара; зрештою домігся свого…

Кандидата на відправку до Мордовії прийняв перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест, у кабінеті були голова Інституту археології Федір Шевченко та президент АН УРСР Борис Патон. Наслідком плідної бесіди стало наступне: археолог, який жив у гуртожитку, отримав трикімнатну квартиру; зарплата у 98 крб. зросла до 200 крб. Окрім того, 500 крб. премії (кажуть, що її змусили віддати у фонд миру). Попри тиск Москви, скарб залишився у Києві (зберігається у Музеї історичних коштовностей України).

Коли це сталося, Борисові Мозолевському виповнилося 35. Позаду було... 13 років життя і роботи у кочегарці. Він навіть не числився у штаті Інституту археології, оскільки вважався неблагонадійним. Іншими словами, дисидент, який міг із дня на день піти слідом за товаришем Василем Стусом («Василиком моїм», як називав його Мозолевський). Ось тут його справді врятував випадок чи доля.

А за кордоном було видрукувано лист Мозолевського до Стуса:

«Прости мене, Василику, мій брате,

За всі твої печалі і жалі,

Що ти один ламав холодні ґрати,

Коли я їв свій кусень у теплі».

Як поет Борис проявив себе ще у школі. Вже в третьому класі робив перші спроби віршування. Спочатку писав російською. Вийшли перші поетичні збірки: «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967). 1971 року його прийняли до Спілки письменників України. Наступного року ще одна книжка – «Зарево», теж російською.

Любов до України привела його до довгої копіткої праці зі словниками – і його слово зазвучало рідною вишуканою мовою. У вісімдесятих роках одна по одній побачили світ збірки віршів: «Веретено» (1980), «Кохання на початку осені» (1985), «І мить, як вік» (1986) і найпопулярніша збірка «Дорогою стріли» (1991). 

Борис Мозолевський видав за життя вісім збірок поезій, лірично-прозову повість. Він не опублікував автобіографічну ліричну поему «Думу про степ». За нього це потім зробила його дружина, професійний редактор Віра Данилівна Мозолевська. Найповніше видання поетичної спадщини Бориса Мозолевського – збірка «Поезії», яка вийшла 2007 року у видавництві «Темпора». Душа поета і після смерті живе у його віршах. 

Він широко відомий як археолог і менше – як поет, хоча поезія Бориса Мозолевського заслуговує на особливу увагу збоку літературознавців, книговидавців. Заслуговує вона й на вивчення у школі, бо несе в собі не лише високу інформативну насиченість, але й особливу позитивну енергію кришталево чистої і чесної людини.

Книги з фонду Марганецької центральної міської бібліотеки:

	Мозолевський, Борис Миколайович. Скіфський степ [Текст] / Мозолевський, Борис Миколайович; Під ред. Є.В.Черненко; Фотогр. Г.С.Ковпаненка. - К. : Наукова думка, 1983. - 200с. Ця книга чи не вперше так широко, детально й поетично оповідає про історію розкопок славетних скіфських царських курганів на території України, подає цікаві факти з життя і боротьби колись могутніх непереможних племен. У книжці відбите рідкісне поєднання високого хисту поета й одержимості вченого-археолога, яким щасливо володії її автор Б. М. Мозолевський. Особливо ж переконають Вас у цьому рядки, присвячені розкопкам Товстої Могили та знаходженню в ній одного з найвидатніших шедеврів світового мистецтва – золотої пекторалі. Вірші ж автора, рядки з творів його побратимів по перу, високохудожнє оформлення та розмаїтість ілюстрацій роблять цю книжку незвичайною, самобутньою.
	Мозолевський, Борис Миколайович. Товста Могила. [Текст] / Мозолевський, Борис Миколайович – К.: Наукова думка, 1979. – 251 с. Книгу присвячено публікації та науковій інтерпретації матеріалів дослідження скіфського кургану Товста Могила, розкопаного на околиці м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл. у 1971 р., у якому знайдено всесвітньо відому скіфську пектораль. Наведено повний опис пам'ятки та знахідок, аналіз поховальних звичаїв та матеріальної культури, зроблено висновки щодо місця кургану серед синхронних пам'яток Нижнього Подніпров'я. Розрахована на істориків, археологів, музеєзнавців, етнографів, мистецтвознавців, викладачів та студентів вузів, а також на широкий загал аматорів історії нашої Батьківщини.
	Мозолевський Б. Кохання на початку осені : вірші, поеми / Б. Мозолевський. - К. : Радянський письменник, 1985. - 134 с. Нова книга українського поета Бориса Мозолевського, широко відомого своїми археологічними відкриттями на ниві скіфських старожитностей, своєрідно віддзеркалює його творчий шлях, розкриває діалектику осмислення ним філософії буття, пошуки його найвищих цінностей. Для ліричного героя книги притаманні активність життєвої позиції, чистота поривань, гранична щирість і відданість справі народу.
	Грязнов П.И. Каменское городище/ И.П.Грязнокв; ред. И.И.Семиреченский. - Днепропетровск: Промінь, 1978. - 48 с. Иллюстрированная брошюра на английском, болгарском и русском языках повествует об уникальном историческом памятнике скифского времени, расположенном на левом берегу Днепра у г. Каменка-Днепровская Запорожской области в районе скопления скифских курганов, поселений и селищ IV вв. до н. э. Каменское городище, большинством исследователей рассматривается как столица Скифского царства периода IV—III вв. до н. э.
	Хазанов А.М. Золото скифов/ А.М.Хазанов. - М.: Советский художник, 1975. — 148 с. Ещё совсем недавно равнинный ландшафт Северного Причерноморья нарушался курганами, высившимися над монотонным однообразием ковыльного и полынного моря. Их и сейчас ещё много в степи, то стоящих в одиночку, то расположенных цепочкой или группами, и они по-прежнему производят внушительное впечатление. Но долгие годы интенсивной распашки плугом, а затем и трактором, раскопки грабителей, а затем и профессиональных археологов не могли не сказаться на их внешнем облике. Теперь уже не увидеть на вершине кургана «каменной бабы» — вытесанного из камня грубого изображения человека, своего рода надгробный памятник. Насыпи многих наиболее мелких курганов почти слились с поверхностью земли. Другие — словно шрамами, обезображены ямами и воронками. Ещё сто лет назад всё было по-другому. Курганы величественные и таинственные, овеянные романтической дымкой легенд и преданий, будили воображение, вызывали восхищение, внушали уважение к себе и своим неведомым создателям.

Запитуйте ці книги в бібліотеці! Щоб дізнатися про наявність потрібної книги, скористайтеся електронним каталогом Марганецької центральної міської бібліотеки.

Вірші Бориса Мозолевського

Вірші зі збірки “КОХАННЯ НА ПОЧАТКУ ОСЕНІ” (Київ, “Радянський письменник”, 1985)

Поетичні майстерні. Борис Мозолевський