Під цією мелодійною назвою ми продовжуємо знайомити Вас з талановитими поетами нашого рідного краю. Організовано цей віртуальний екскурс Марганецькою ЦМБ ім. М. Островського в межах регіонального проекту «Читаємо разом», тематика якого змінюється щороку.
У 2017 році ініціатори проекту громадська організація «Дніпропетровська бібліотечна асоціація» проголосила тему
«Улюблені поети Придніпров’я».
Наша Дніпропетровська земля багата на справжніх талановитих поетів, але їх творчість мало відома сучасним громадянам. Тому завдання бібліотекарів популяризувати творчість потів Дніпропетровської області – уродженців, чи тих, хто тут мешкає.
Наша публікація присвячена Анатолію Степановичу Гнєзділову.
Анатолій Степанович Гнєзділов народився 17 березня 1936 року на Дніпропетровщині, в селі Юр’євка. Сам письменник зізнається, що етнічний росіянин, бо батьківське коріння на Курщині. В сім’ї медиків Гнєзділових – хірурга Степана Михайловича і фельдшера-акушера Галини Романівни – їх єдиний син Анатолій ріс в оточенні муз. Батько знав класичну світову і вітчизняну літературу, стежив за творчістю письменників та поетів радянської доби, а матуся ж більше тяжіла до музики і образотворчого мистецтва. Крім любові до літератури, музики і образотворчого мистецтва майбутній письменник прагнув до мандрів для пізнання рідного краю, мальовничих куточків своєї Батьківщини, манливих природних краєвидів, пам’яток давнини. Особливо вразливого юнака вабили таємничо-прекрасні Карпати. Тому містом набуття вищої освіти він обрав сивочолий Львів, вважаючи за честь навчатися на відділенні економічної географії найстарішого в Україні державного університету, заснованого в 1662році. Після закінчення університету в 1960 році – вчителював в Прикарпатті, потім важко працював на Марганецькому рудоремонтному заводі. Анатолій Степанович пройшов непростий життєвий шлях в пошуках правди, і попри всі удари долі не втратив людської гідності, не заплямував честі.
Зараз А. С. Гнєзділов єдиний серед талановитих марганчан член Національної Спілки письменників України, також, Анатолій Степанович має звання члена Спілки журналістів України. Читачам добре відоме його прізвище, і літературний псевдонім Д. Астров (запозичений у А.П. Чехова), бо впродовж довгих років він працював в редакції газети «Шахтар Марганця» та друкувався в усіх газетах Марганця, Нікополя, в херсонській «Таврії», у «Віснику Придніпров’я» та ін..
На сьогодні творчій доробок письменника складається з чотирьох книг. Всі вони представлені у фонді ЦМБ ім. М. Островського: перша книга «Де ти бродиш, моя доле?..» вийшла у 2006 році.
Гнєзділов, Анатолій Степанович. Де ти продиш, моя доле?[Текст] / А.С.Гнєзділов. – Дн-ськ : ІМА-прес, 2006. – 171с.
Друга – під назвою «Травневий мед» побачила світ у 2007 році.
Гнєзділов, Анатолій Степанович. Травневий мед[Текст] / А.С.Гнєзділов. – Дн-ськ : ІМА-прес, 2007. – 144с.
Наступна книга «Місяць на ущербі» 2010 року видання.
Гнєзділов, Анатолій Степанович. Місяць на ущербі [Текст] : оповідання та повісті, вірші / А.С.Гнєзділов. – Дн-ськ : ІМА-прес,
2010. – 374с.
Остання книга має назву «Табу» і вийшла вона у 2011 році.
Гнєзділов, Анатолій Степанович. Табу [Текст] : оповідання, повісті / А.С.Гнєзділов. – Дн-ськ : ІМА-прес, 2011. – 311с.
Останнім часом все частіше твори автора можна зустріти на сторінках літературно-художнього часопису Запорізького краю «Хортиця».
Творчість митця має різнопланову тематику. Однією з основних тем автора є – історична тема. Скіфський степ, баські коні, кам’яні баби – улюблені представники сивої давнини у творах Гнєзділова. Народжений на Дніпропетровщині, Анатолій Степанович крізь всю творчість проводе широкий український степ і сивий Дніпро, недарма його називають «співцем Дніпра і степу».
Талант майстра пера Гнєзділова полягає у тому, щоб саме побачити як сідає сонце, стомлене непосильною роботою, наливається смарагдово-соковита трава у балці, і чому яблука найвідчутніше пахнуть саме на Спаса.
Ми пропоную Вам ознайомитися з творчістю талановитого прозаїка і поета А. С. Гнєзділова, тому, що його твори цікаві, захоплюючі, актуальні, відповідають попиту сьогоднішнього читача. Мова, якою написані ці твори багата, соковита. Сам автор своїм покликанням вважає саме прозу, а не поезію, але про рідну мову Анатолія Гнєзділова хочеться сказати його поетичним рядком:
Рідна мово моя,
Я знаю твої заповіти
До скону з тобою іти.
Палати, радіти, любити
Й довічно тебе берегти.
Підготували: Тетяна Мархасіна, провідний бібліотекар ЦМБ ім.Островського та Інна Кандала, методист ЦБС |