Гуменюк, Наталя. Загублений острів [Текст] : книга репортажів з окупованого Криму / Н. Гуменюк. - Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. - 312 с.
 

Загублений острів — це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. У книжці — справжні історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року, бо відтоді хтось із кримчан живе в окупації, а хтось — просто в іншій країні. То ж яка їхня неприхована правда? Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.

Ця книжка є справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася.

Сенцов, Олег. Маркетер [Текст] / Олег Сенцов ; пер. з рос. Сергій Осока. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 376 с.

Ім’я Олега Сенцова, кінорежисера, сценариста, письменника, громадського активіста, ув’язненого 2014 року в Криму та засудженого до 20-ти років за звинуваченням у тероризмі, сьогодні відоме кожному українцеві.

«Маркетер» — збірка малої автобіографічної прози Олега. Автор розповідає в ній здебільшого про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес... Вдумливий та уважний читач знайде все це у новій книжці Олега Сенцова. Переклад українською мовою поданий поруч із оригіналом.

Сенцов, Олег. Другу також варто придбати [Текст] / О. Сенцов ; пер. з рос. С. Осока. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. - 560 с. 

Джим Гаррісон, головний герой книжки, господар дому, сидить у вбиральні й гортає майже «підпільні» журнальчики, його дружина — готує сніданок... Це мав бути звичайний день звичайних людей, та зненацька у місто розпочинається вторгнення: з глибин космосу, небайдужого до долі людської цивілізації, прилетів... рай. А хто ж не мріє про щасливий контакт із позаземним розумом і не вірить, що вищий інтелект — однозначно добрий? Навіть якщо його представники схожі на ящірок і прагнуть навернути землян — заради їхнього ж спасіння — до природного життя, а їхні методи щодалі більше нагадують «аборигенам» найстрашніші моменти земної історії...

Гуменюк, Надія. Корона на одну ніч [Текст] : роман / Н. Гуменюк. - Харків : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2020. - 320 с. 

"Надія Гуменюк - українська поетеса, прозаїк та публіцист. У її творчому доробку - майже чотири десятки книжок, відзначених низкою престижних премій: імені Лесі Українки, імені Олександра Олеся, ""Благовіст"", ""Звук павутинки"", імені родини Косачів, імені Агатангела Кримського, ""Глиняний кіт"" та інших. Переможець багатьох конкурсів та рейтингів. Володар Гран-прі Міжнародного літературного конкурсу ""Коронація слова"" (за роман ""Вересові меди"").

Передвоєнна Польща. Неподалік від Варшави, на заміській віллі ""Ванесса"", відбувся конкурс краси. Увечері на ньому коронували переможницю, а вранці у готелі ""Континенталь"" її знайшли мертвою. В газетах - жодної згадки ні про загадкову смерть дівчини, ні про її тріумфальну перемогу. Хто й чому заблокував інформацію? І хто посягнув на юне життя? Заздрісна суперниця? Колишній наречений? Дефензива, яка дізналася, хто вона насправді - ця дивовижна красуня з маленького провінційного волинського містечка?..

Таємні товариства і неймовірні історії кохання, карколомні повороти долі батька Софії, спричинені війнами та революцією, пригоди його однофамільця й суперника - графа Неродова, розвідника, подвійного агента й міжнародного авантюриста.

Алексієвич, Світлана. Чорнобильська молитва [Текст] : (Хроніка майбутнього) / С. Алексієвич ; пер. з рос. В. Бойко. - Харків : Фоліо, 2020. - 283 с. 

Світлана Алексієвич - єдина Нобелівська лауреатка з літератури, що народилася в Україні. 26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт — вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей — це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе.

І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря... Що попереду тільки хвороби, біль і горе.

Книга «Чорнобильська молитва» — це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів — тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії — про кохання, про хвороби, про боротьбу... І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву…

Алексієвич, Світлана. У війни не жіноче обличчя [Текст] / С. Алексієвич ; пер. з рос. В. Рафеєнко. - Харків : Фоліо, 2020. - 314 с. 

Світлана Алексієвич - єдина Нобелівська лауреатка з літератури, що народилася в Україні. Ця книга знаменитої білоруської письменниці— про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків... І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще — великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками...

Алексієвич, Світлана. Цинкові хлопчики [Текст] / С. Алексієвич ; пер. з рос.: Д. Торохтушко, Т. Комлик ; худож. О. А. Гугалова-Мєшкова. - Харків : Фоліо, 2020. - 284 с.

Світлана Алексієвич - єдина Нобелівська лауреатка з літератури, що народилася в Україні. Ця книга знаменитої білоруської письменниці «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років — з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне — майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались... Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу... Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей... А хто повертався живим —той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики... І не тільки тілом, але й душею

Алексієвич, Світлана. Останні свідки. Соло для дітячого голосу [Текст] / С. Алексієвич ; пер. з рос. Л. Лисенко. - Харків : Фоліо, 2020. - 252 с. 

Світлана Алексієвич - єдина Нобелівська лауреатка з літератури, що народилася в Україні.

Маленькі розповіді маленьких дітей... Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» — це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941—1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12—14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду...

Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця — жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі... Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..