4 грудня відзначає свій день народження відомий марганецький поет, прозаїк, громадський діяч, лікар-стоматолог, голова Марганецького міського літературного об'єднання "Віра", автор книг «Песня прожитых лет», «Дике Поле» та інших творів, опублікованих в місцевих та обласних газетах , а також журналі «Хортиця», фінансовий спонсор видань колективних збірок марганецьких авторів і авторських збірок, книг місцевих поетів та прозаїків, краєзнавець Анатолій Олексійович Антоненко.

Анатолій Олексійович добре знаний в місті як чудовий лікар-стоматолог. Багато років він надавав стоматологічні послуги марганчанам і не тільки. Мріяв побудувати для міста нову, сучасну стоматологію, та не судилося ...

А. О. Антоненко неодноразово нагороджувався грамотами місцевої влади та громадських організацій, обласного відділення охорони здоров’я та обкому профспілок медичних працівників. Він – «Відмінник охорони здоров’я». У 2010 році нагороджений почесним знаком «За заслуги перед містом». 

Окрім професійної діяльності, все своє життя Анатолій Олексійович захоплюється творчістю. Він займається самоосвітою, пише вірші, оповідання, малює картини. А ще Анатолій Антоненко, щиро закоханий в рідний край, в його неповторну природу та героїчне минуле. Натхнений  фактами про видатних історичних постатей, поет написав декілька поем та балад: "За волю й долю", "Дике поле", "Білозерка" тощо. Його вірші торкаються різних тем, але не залишають нікого байдужим до творчості Анатолія Антоненка.  Все, що його хвилює, що турбує Анатолія Антоненка, лягає на папір римованими рядками, насиченими емоціями та почуттями автора.

В 2008 р. вийшла перша книга А. О. Антоненка «Песня прожитых лет», у 2013 р. – друга книга «Дике Поле». В 2015 році до Дня міста Марганця як подарунок всім марганчанам Анатолій Антоненко видав збірку віршів та оповідань "Рідне місто моє".  Він друкувався в місцевих газетах «Шахтар Марганця» і «Марганчанка», обласній газеті «Зоря», нікопольській газеті «Південна Зоря». Його вірші читалися на республіканському радіо. 

З 2012 р. поет і прозаїк Анатолій Олексійович Антоненко публікується в українсько-російському літературно-художньому та громадсько-політичному часописі Запорізького краю «Хортиця». Він розповідає читачам про красу рідного краю і його людей, про українську мову й історію козацтва, про природу і людські взаємовідносини, виховує патріотизм і любов до всього живого на Землі.

Завдяки зусиллям А. О. Антоненка і вмінню відкривати перед читачем світ талановитих марганчан, побачили світ в «Хортиці» і твори наших земляків – Анатолія Гнєзділова, Миколи Овчаренка, Олега Жиги, Володимира Пугача та Івана Барнаша. 

Антоненко Анатолій Олексійович – великий людинолюб, вміє радіти новим творчим успіхам побратимів по перу, підтримати кожну творчу особистість в місті. До нього тягнуться і молоді, починаючі автори. Завдяки його зусиллям і фінансовій підтримці лише за останні 5 років в міських бібліотеках і навчальних закладах м. Марганця було проведено близько 60 масових заходів.
З вересня 2013 р. А. О. Антоненко – голова міського літературного об’єднання «Віра» (колишня студія «Боян»). До нього входять 48 марганчан. Анатолій Олексійович щомісячно проводить засідання «Віри», заняття з молодими починаючими писати вірші та прозу, зустрічається в учбових закладах з молоддю та відкриває нові творчі імена.

   Завдяки зусиллям Анатолія Олексійовича спільними стараннями всіх небайдужих марганчан було зібрано кошти та встановлено пам'ятник на могилі відомої марганецької поетеси, журналістки, редактора книг марганецьких авторів Віри Хвостик. Саме Анатолій Олексійович збирав кошти та опікувався встановленням та відкриттям пам'ятника.

Всі, хто знають Анатолія Олексійовича Антоненка, поважають та шанують його.

В цей святковий день щиро зичимо Анатолію Олексійовичу міцного здоров'я, невичерпного натхнення, нових творчих досягнень та повсякденної гармонії в сім'ї!

Вірш Анатолія Антоненка "По небу місяць ..."

По небу  місяць серпокрилий
Пливе в оточенні зірок.
Надвечір вітер втратив сили -
Скінчилось гойдання гілок.

Така стоїть на дворі тиша, 
Що чути, як гудуть дроти.
Зашаруділа в листі миша -
Для неї схованка листи.

Не доведи, почує кішка -
На призьбі он вона сидить.
Почує - буде мишці «кришка».
Тихіше, миші, не шуміть.

Хай місяць здійметься ще вище,
Хай колисає тепла ніч
І темні плавні, й Городище,
І місце те, де була Січ.